Алла Горська:

Алла Горська, поза сумнівом, помітна й вагома постать, передусім у контексті шістдесятників. По-перше, вона яскрава художниця, котра оперувала надзвичайно широким полем у своїх творчих пошуках, уміла стрімко «вбирати» в себе розмаїті знання, впливи, тенденції, концепції та ексклюзивно, сказати б, їх переосмислювати. А це було особливо цінно для культури, болісно травмованої цензурою та репресіями; культури, що саме в шістдесяті намагалась оговтатися від наслідків цієї цензури й репресій. По-друге, Горська була людиною відверто харизматичною, темпераментною, сміливою. Вміла братися за нові справи, організовувати та надихати інших. Демонструвала послідовну громадянську позицію (досить згадати підтримку родин політв’язнів, листування з самими в’язнями, участь у протестах проти політичних «судів»). Відтак швидко опинилася серед неформальних лідерів українських шістдесятників. По-третє, художниця була живим прикладом успішної індивідуальної українізації, адже походила вона з русифікованої родини, але в свідомому віці перейшла на рідну мову та занурилася в український культурний контекст. По-п’яте, Алла Горська назавжди здобула трагічний символічний ореол посмертно, після того як її жахливо вбили в будинку свекра. Офіційні результати розслідування злочину в багатьох викликали сумніви, і посьогодні криваву загадку вважають нерозв’язаною. Версія радянських слідчих, що вбив її старий свекор, не має однозначної леґітимності через сумніви, чи міг літній чоловік фізично скоїти те, що було вчинено; через підозрілі обставини його нібито самогубства; через відверте стеження за Горською, погрози, провокативні чутки. Художниця з такою творчою, громадською й особистою історією просто мусить бути одним із центрів тяжіння свого історичного періоду.

Як повідомляють видавці, задум книжки матеріалів про Аллу Горську висловлював іще В’ячеслав Чорновіл у сімдесяті роки. Тоді зі зрозумілих причин він реалізуватися не зміг. І ось тепер дослідниця шістдесятництва та монументального мистецтва Людмила Огнєва нарешті підготувала це видання. «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» — збірка дуже розмаїта і насичена. До неї ввійшли і спогади про художницю її колег-сучасників, і листування Горської, й уривки її щоденників (зокрема, щоденників, присвячених роботі над окремими мистецькими проектами, що буде особливо цікаво дослідникам її творчості), і, наприклад, такі несподівані документи, як нотатки з тих часів, коли вона вивчала українську мову. Є в книжці й тексти, присвячені вже згадуваній таємниці вбивства Алли Горської. Є матеріали її участі в протестному антитоталітарному русі. Є вірші та інші твори, присвячені мисткині. Нарешті, ніяк не могло обійтися таке видання без репродукцій її робіт, а також без різноманітних архівних фотоматеріалів. Книжка «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» неодмінно опиниться на полиці засадничих видань про наше двадцяте століття.