Ігри адмінресурсу

Місцеві вибори — проба сил, відточування інструментарію, можливо, й створення приводу для перезавантаження великого парламенту навесні. Падіння рейтингу Президента, ріст рейтингу його явних і латентних опонентів створюють передумови для перерозподілу часток уже не в конкретних бізнесах, а в державі Україна. Звісно, Порошенка цей сценарій категорично не влаштовує. Який перерозподіл часток?! Попереду — бенкет: не продовження мораторію не продаж землі, приватизація стратегічних об’єктів. Усе це у доведених до потрібної кондиції злиднях країни. І все-таки є підозри, що центральна Україна може відтворити у своєму виборі структуру діючого парламенту.

Кажемо «Гройсман» — маємо на увазі «Порошенко»

У місцевих виборах президентська партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» — найзагадковіший учасник. Вона єдина з упізнаваних політсил тримає інтригу до останнього. Публічно ще не оголошено навіть перші номери у списках до обл- та райрад. Ну, окрім Києва, де, звісно, в градоначальники офіційно йде Кличко.

Конференція обласної організації «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» у Вінниці також пройшла тишком-нишком. А щодо неоприлюднених списків, то порошенківці кажуть, що прізвища кандидатів стануть відомі тільки після реєстрації списку в обласній виборчій комісії. Ще б пак, місця у списках люблять тишу.

Колишній міський голова Вінниці і спікер ВР України Володимир Гройсман презентував створену ним партію «Вінницька європейська стратегія». Під її гаслами його команда йде на вибори у Вінниці. Назва партії засвітилась на численних біг-бордах та сіті-лайтах, що з’явились напередодні Дня міста (5-6 вересня), де фігурує Гройсман разом із виконувачем обов’язків мера Сергієм Моргуновим. Останній і очолив список «гройсманівців», зрозуміло, в нього найбільше шансів посісти крісло мера. Також у списку «Вінницької європейської стратегії» і батько Голови ВР бізнесмен Борис Гройсман.

Володимир Гройсман уже не рве всі жили та ресурс, як у 2006 році, коли балотувався вперше в мери Вінниці. Він йде протоптаною, знаною доріжкою.

До речі, в тому ж таки році під схожою назвою — «Європейська столиця» — йшла одна з партій в міськраду Києва.

Аналогічним чином Гройсман і його команда зіграли на місцевих виборах у 2010 році, балотуючись від маловідомої партії «Совість України». Тоді команда Володимира Гройсмана взяла більшість мандатів у Вінницькій міській раді, близько 78%.

От тільки не треба думати, що порошенківська «Солідарність» не братиме участь у виборах міського голови Вінниці. Об’єднуватись у групу вінницькі депутати почали ще, коли Голова ВР Гройсман «майже під стіл пішки ходив», у допомаранчеві часи. Тоді до мерії балотувалась група так званих «п’ятидесятників». А почесним президентом опозиційного до мерії об’єднання з робочою (а тепер вона виглядає як пророча) назвою «За майбутнє Вінниці» був нардеп Петро Порошенко.

«Відчайдушні домогосподарі»

Найвпливовіших мерів вузлових міст області, залізничних центрів — Жмеринки, Козятина та міста енергетиків Ладижина ангажувала партія «Наш край». Новостворена політсила, що цього літа вперше заявила про своє існування в Одесі, потроху може підібрати безнадійно розчарований і розгублений електорат синьо-білих. Піарники проекту роблять ставку на господарські якості кандидатів, байдужих до політики. Але чимало політиків та аналітиків заявили, що ця новація народилась у нетрях адміністрації Президента, аби відтягнути голоси в «Опозиційного блоку». А так звана «байдужість до політики» — не що інше, як спосіб вижити за будь-яких політичних буревіїв.

Як вважає політтехнолог Олена Павлова, у деяких районах області дійсно багато може забрати «Опозиційний блок». Там укорінена стара команда, яка дуже добре володіє тонкощами адмінресурсу.

Низький старт лідерів партосередків

Повернути втрачені позиції обіцяє ВО «Батьківщина». Вінницькі прихильники леді Ю відзначають, що Тимошенко повернула собі запал та переконливість, принаймні у виступах. А ще чимало Юлиних однолюбів стверджують, що саме вона є тим Прем’єр-міністром, який здатен бути керівником уряду сім днів на тиждень і 24 години щодоби.

Вінницька міська організація партії висунула кандидатом у мери Вінниці голову обласного осередку «Батьківщини» Людмилу Щербаківську.

Що б там не говорили кишенькові технологи, а має шанси пройти в облраду ВО «Свобода». А претендентом на крісло вінницького міського голови висунуто також лідера обласної організації та екс-нардепа Олексія Фурмана. Рейтинг у головного «свободівця» області чималий, на свої акції партія виводить у Вінниці декілька сотень прихильників, які тягнуться і до її молодого потенціалу, ключових фігур: студента-медика Андрія Вигонюка та історика Сергія Бінцаровського. Єдине, що очікуваному результату може завадити нинішнє загальнодержавне «закручування гайок».

Вихід із парламентської більшості Радикальної партії Ляшка підтягнув дещо підупалий в області рейтинг. І якщо список до Київради від «Свободи» очолює арештований Сиротюк, то ще одному, вже вінницькому, ув’язненому Хорту радикали відвели роль помічника народного депутата, заступника лідера Радикальної партії Андрія Лозового. Непоганий крок, зважаючи, що популярність Хорта завдяки владі в області ще більше підросла. На посаду вінницького міського голови «радикали» також мають свого кандидата — голову міського осередку Бориса Максимчука.

А голова обласної організації Віктор Качур балотуватиметься на посаду міського голови Немирова, його син — чинний мер Олександр Качур — у Вінницьку обласну раду. Тобто горілчана столиця має залишитись у руках радикалів.

Не дуже відома в Україні партія «Народний контроль» має досить серйозні наміри на Вінниччині. Тут вона впізнавана завдяки двом її кандидатам у раду: активісту, лідеру обласної організації, отаману козацького полку Володимиру Воловодюку та керівнику вінницької міської організації, активістці Майдану Ользі Малиновській. Саме вони є одними з основних рупорів критики влади.

Вінницький скандал на з’їзді «Самопомочі»

Об’єднання «Самопоміч» від боротьби за крісло мера у Вінниці відмовилось. Однак партія мера Львова відправляє до Вінницької облради 55 кандидатів. Очолює список голова облорганізації Вадим Шкільняк. Нещодавно на з’їзді партії його на всю країну звинуватили в політичній корупції. Заявив про це минулорічний кандидат до ВР від «Самопомочі», котрий балотувався на окрузі із сином Президента, — Олександр Слободянюк. Андрій Садовий пообіцяв розібратись, але порадив Слободянюку написати заяву до правоохоронних органів.

Сам Вадим Шкільняк називає звинувачення Олександра Слободянюка маячнею і готує судовий позов за наклеп. Можливо, й притягнутий факт, але він лише підтверджує достатній рейтинг партії в області.

УКРОП: нікого немає вдома

Через коридори офісу УКРОПу пройшло чимало активістів, сподіваючись заручитись підтримкою партії Коломойського на просторах Порошенка. Однак лідер обласного осередку Олександр Лев тримає паузу, дещо підвісивши на її гачку лідера антипатиків тандему Гройсман — Моргунов , Віктора Малиновського. Усе це наводить на думку, що партійне керівництво відправило меседж: можемо критикувати, а можемо домовлятись…

Керівники країни не вважають себе зв’язаними тими обов’язками, які давали людям перед виборами. Олігархи адаптувались до «гри без правил» і пристосували до цієї гри інші системи. Це породжує атмосферу недовіри в країні й до тих, хто на капітанському містку, й до уповноважених ними людей. А найцікавіше — вони вірять у те, що кажуть. І їм уже здається, що народ — сволота та злостивий і їсти хоче, а вони гідні іншого народу, та що там, іншої країни. То, може, нарешті ввімкнемо їм гравітацію, своїм вибором?