Стародавній Успенський собор у Каневі повернуто в держвласність
Київську митрополію УПЦ (МП) суд зобовʼязав повернути в державну власність обʼєкт культурної спадщини національного значення — Успенський (Георгіївський) собор ХІІ століття. >>
Бібліотечка лавреатів «смолоскипівської» літературної премії поповнилася збіркою київського поета Зази Пауалішвілі «Реґіна Ольсен» (К.: Смолоскип, 2015).
Перше, що впадає в око — не зовсім зрозуміла назва книжки. Реґіна Ольсен — то ім’я нареченої всесвітньо знаменитого філософа Сьорена К’єркеґора, з якою він зрештою так і не наважився одружитися, хоча її вплив на його життя залишався дуже потужним. Не варто шукати у книжці безпосередніх сюжетних перипетій, пов’язаних із цією драматичною постаттю, але її можна зрозуміти як символ екзистенційної складності будь-яких стосунків, і то не лише любовних, а загалом стосунків з людьми і світом. Цей мотив — один із ключових у творах молодого поета.
Заза Пауалішвілі представляє як римовані вірші, так і вільні верлібри. Таким чином, «Реґіна Ольсен» має шанс задовольнити любителів обох основних версифікаційних напрямів сучасної поезії. Але незалежно від обраної в тому чи іншому конкретному тексті системи віршування, поет залишається вірний індивідуальному стилю зі специфічним уповільненим ритмом, із замисленістю та «розбавленим», «акварельним» застосуванням нечисленних, проте ефектних і вигадливих метафор. Знайдемо тут і промовисті деталі типових реалій життя поруч зовсім небанальних ракурсів.
Один із головних поетичних сюжетів книжки — стосунки з Богом. Образні роздуми над можливостями й емоціями Вищої Сили, медитації на тему історій Священного письма в цілковито нових контекстах — ні, перед нами зовсім не релігійна поезія, а осмислення релігійної теми сучасною, відкритою, світською молодою людиною, не прив’язаною до певних канонів і зацікавленою пошуком метафізичного виміру буття (метафізика в останні кілька років стрімко та всерйоз повертає собі актуальність у сучасній українській поезії). Адже —
…на старих посивілих іконах
сидить Господь
тримає руки над твоїм чолом
і залишає сліди.
Невипадково на доладно-мінімалістичній обкладинці опинився схематично-хвацький знак риби, що нагадує нам про символіку перших християн.
З іншого боку, поезія Пауалішвілі не позбавлена, наприклад, і суїцидальних мотивів. Не так у відчайдушно-підлітковому дусі, як у філософсько-екзистенційному, ба навіть дослідницькому вимірі (і знову філософія!). Є тут і настрої активного несприйняття соціально-політичної реальності.
Заза Пауалішвілі у поетиці, тематиці, в сюжетах і образах не схильний вдаватися до крайнощів, а воліє краще замислитися, зберегти рівновагу, залишити час і місце для глибокого дихання. Гадаю, саме це сподобається багатьом його читачам, але декого й відштовхне. Втім нічого поганого тут немає — саме поняття «сучасна поезія» в усі епохи не передбачало однозначного й несуперечливого ставлення.
Київську митрополію УПЦ (МП) суд зобовʼязав повернути в державну власність обʼєкт культурної спадщини національного значення — Успенський (Георгіївський) собор ХІІ століття. >>
Подкаст «Палітурка», присвячений творам зі шкільної програми запустили Український ПЕН та The Ukrainians Media: чому вони вчили нас тоді та чого можуть навчити сьогодні. >>
За кілька сотень кілометрів від лінії фронту, в місті Луцьк, пробилася життєдайним паростком ошатна книжка «Кобзарі». >>
У ці дні в багатьох містах нашої країни відзначають Новруз. >>
Сергій Жадан уже давно перебуває на поетичному п’єдесталі. >>
Дерев'яний храм Святого Архистратига Михаїла, внесений до списку архітектурних пам'яток національного значення, повністю згорів під час пожежі в селі Сможе Стрийського району Львівщини >>