Російський балет як знаряддя пропаганди Кремля: м’яка сила, кволе мислення, слабкі ланки
Століттями Росія використовувала культуру, щоб відбілити свій геноцидний імперіалізм і грубі порушення прав людини. >>
— Дашо, що змінилося в житті після проекту «Х-фактор»?
— Проект дав феноменальний досвід. Таке враження, що за кілька місяців ти проживаєш кілька років. Щоправда, він і забрав — трохи сил та здоров’я. Оскільки підготовка, робота, репетиції і сам виступ забирають немало сил. Але скажу чесно — у цьому весь кайф.
— Чи важко повертатися у буденність, коли розумієш, що для тебе шоу закінчилося?
— Для мене це не було проблемою. Знала, що займатимуся музикою, розвитком своєї творчості й надалі.
— Ви активно співпрацюєте з піаністом Євгеном Хмарою. Які проекти розробляєте?
— Так, із Женею нас багато що об’єднує — це і дружба, і музика, і ментальний зв’язок. Тому тут про короткочасну співпрацю не варто і говорити. Це щось більше, аніж просто творча робота. Мені ні з ким так не комфортно на сцені, як із ним. Зараз у нас дуже інтенсивний графік. Я наприкінці жовтня братиму участь у його концерті-шоу «Знамення». А він буде гостем і музичним продюсером мого французького концерту, який уже не за горами — співатиму через півтора тижня в Києві. Концерт «Під небом Парижа» пройде просто неба в супроводі найкращих музикантів за підтримки посольства Франції в Україні та Французького інституту. Мета — крізь музику і перформанс перемістити наших слухачів у вуличну і романтичну атмосферу Франції. Усі пісні будуть винятково французькою мовою: хіти, невідома Франція в оригінальному аранжуванні й авторські пісні.
— Чому саме французька музика?
— Для мене в музиці завжди найближчими мовами були українська та французька. Я закохалася в ці мелодії та тексти. Вони не прямолінійні, а завжди з підтекстом. Однією з перших пісень, яку я співала сольно, була пісня Лари Фабіан. На концерт я підготувала і відому українську пісню французькою мовою. Авторські мої роботи будуть також французькою. А взагалі, є якісь паралелі в наших музичних культурах — українській та французькій.
— Є відсоток українських молодих людей, які відразу планують робити кар’єру за кордоном. Ви не належите до них?
— Нині свій творчий шлях я бачу саме тут. За кордоном і своїх вистачає. Мені хочеться, щоб моїм центром була саме Україна, а гастролювала б я із задоволенням і в інших країнах. Хоч не треба ставити для себе жорстких рамок, головне, щоб усе було гармонійно.
Століттями Росія використовувала культуру, щоб відбілити свій геноцидний імперіалізм і грубі порушення прав людини. >>
У Черкасах у музеї «Кобзаря» презентували унікальну виставку світлин 1900-х років фотографа Григорія Шевченка, внучатого небожа Тараса Шевченка. >>
Нечасто натрапиш на якісну аналітику політичного нонфікшн’у. >>
У столичному Музеї шістдесятництва презентували виставку «Княгиня з високого замку», присвячену 100-річчю з дня народження лауреатки Шевченківської премії Людмили Семикіної. >>
Короткий список книжок, що претендують на найвищу нагороду в 2024 році, оголосило жюрі Букерівської премії. >>
У Києві встановили скульптуру “Re:Forma духу” з уламка 400-річної липи Петра Могили. Дерево постраждало під час буревію у травні 2022 року. >>