Дніпро, розведений хлором

23.09.2004
Дніпро, розведений хлором

Вишгородці розповідають, що на цьому тупику біля Дніпра часто розвантажують не лише щебінь, а й небезпечні хімікати... (Фото Олени ШЕРЕНГОВСЬКОЇ.)

      Нас постійно переконують, що вода, яку ми п'ємо, відповідає всім стандартам і нормам. Тільки от чомусь київський чай прийнято називати хлорованим, чашка такого напою миттєво викликає печію, а столичні дерматологи радять приймати ванни лише в «літній», а не гарячій воді. І то не більше 20 хвилин. «Моя вам порада — якщо хочете красиво виглядати, не грійтеся у воді, бо робити це, знаючи, яка вона у Києві, — просто знущання над шкірою», — застерегла мене знайома-косметолог. Втім і самі санлікарі визнають: цьогоріч столичну воду довелося хлорувати підвищеними дозами. І це тоді, коли в Європі метод хлорування води давно визнали небезпечним для здоров'я й перейшли на очистку озоном. Київська влада констатує, мовляв, на тепер такі методи їй не по кишені. І визнає: нині для того, щоб виконати нові жорсткіші вимоги якості київської води, в останню додають максимально припустиму кількість хлору і коагулянту...

 

      Погіршення якості води було зафіксовано фахівцями в Дніпрі біля Дніпровського водозабору, що розташований у Вишгородському районі Київської області. Після цього, кілька тижнів тому, керівництво Київського водоканалу запропонувало мерові столиці Олександру Омельченку перенести водозабір Дніпровської водопровідної станції на острів Великий, що розташований по сусідству з останньою. Як пояснив «УМ» генеральний директор Київводоканалу Володимир Куратченко, альтернативний водозабір на острові дозволить суттєво поліпшити якість столичної води й знизить суму коштів, що йдуть на її очищення на Дніпровській станції. Проте нинішній водозабір і острів Великий розділяє всього кілька сотень метрів. Нефахівцеві може навіть видатися, що роздувати проблему комусь вигідно. Дійсно, що зміниться якщо водозабір перенесуть на кілометр-два?

      У Вишгородській міській раді запевняють — ефект буде. «Питання про перенесення київського водозабору перетворилося для обласних чиновників на головний біль ще в 1986 році, — розповідає «УМ» заступник міського голови Вишгорода Сергій Крушановський, — після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції, коли вода з Дніпра не відповідала санітарним нормам». Тоді навіть збудували плавучу станцію на Десні, котра фактично й забезпечувала питною водою Київ. Зараз, хоча вишгородці користуються водою з артезіанських свердловин, до водовідвідної системи столиці вони таки мають стосунок. Усі нечистоти вишгородців і киян скидаються на Бортницьку станцію аерації (очистки. — Авт.). «Ось тут і виникає проблема — Вишгород розташований вище київського водозабору. Тому на його території не може бути ніяких очисних споруд, адже нижче нього — водозабір. І що буде, як на цих очисних спорудах трапиться якась поломка? Саме тому ми готові розглядати питання про розміщення столичного водозабору на острові Великий», — емоційно пояснює Сергій Крушановський. І переконує, що частину робіт для перенесення водозабору вже провела кілька десятиліть тому... природа. «Свого часу на острові вибирали пісок на будівництво мікрорайону Троєщина, і тепер там є невелика гавань, яку нескладно буде перетворити на природний піщаний фільтр», — тлумачить Сергій Іванович.

Губить людей не нафта, губить людей вода?

      Та якби ж очисна станція була єдиною недозволеною на цій території спорудою. Не в тому місці (біля водозабору) і не в той час опинилася й уся вишгородська промислова зона. А це близько півтора десятка промислових підприємств, зведених ще у 60-х роках. Заводи з промзони виготовляли для будівельників Київської ГЕС будматеріали. Так, на забороненій зоні діяли залізобетонні заводи, нафтобаза. На сьогоднішній день усі ці підприємства простоюють. Продовжує роботу лише найближча промислова сусідка столичного водозабору — нафтобаза (нині автозаправка «АВАКС»), котра функціонує за якихось 100 метрів від нього на вулиці Набережній, 24.

      Сергій Крушановський переконаний, що таке сусідство становить реальну загрозу для всіх киян. «До нафтобази просто на берег Дніпра приходять цистерни і зливають нафту, яка по трубах транспортується під залізничною й автомобільною дорогами на базу. Крім того, поруч із нею, метрів за 500, є залізничний тупик, що впирається у берег річки. Він слугує за розвантажувальну станцію для сипких матеріалів — щебеню, піску. Я не можу стверджувати, але мені казали, що хімічні речовини там теж розвантажували. Коли? Як? У мене немає свідчень», — розводить руками Сергій Крушановський.

      Проте у керівництва ТОВ «АВАКС», на яке від Вишгородської міської ради сипляться шишки, переконують, що зайняли територію бази цілком законно. Директор автозаправки Сергій Мойсак з кореспондентом «УМ» не починав розмову, аж доки не знайшов усі постанови судів, у яких йому довелося доводити свою правоту. «Ось ухвала Верховного Суду України, яка встановила скасувати рішення Державної санітарно-епідеміологічної служби в Київський області про застосування адміністративно-запобіжних заходів до нас через нібито порушення санітарного законодавства», — показує документи Сергій Федотович.

Сидимо в одній хаті — один одному не раді

      Зі звинувачення Крушановського в бік нафтобази Вишгородська районна державна адміністрація не погоджується. «Ця заправка ще в 60-х збудована, і жили ж вишгородці з нею якось. Воду цю пили, і нічого нам досі не сталося!» — дивується перший заступник голови райдержадміністрації Вишгорода Олександр Приходько. — Мало чого Омельченку захотілося. Може, я теж водозабір по Хрещатику для Вишгорода зробити вирішу, але ж на все треба дозвіл місцевої влади. До нас стосовно перенесення Дніпровського водозабору ще ніхто не звертався».

      Олександр Олексійович гарантує, що вода у Вишгороді біля нафтобази чиста і ніякої небезпеки сусідство промислового заводу Дніпру не принесе. Щоправда, сам він скромно зізнається, що висновків вишгородської санепідемстанції на підтвердження своїх слів не має і в Дніпрі біля нафтобази не купався. Правда, люди там плавають і навіть смажать шашлики.

      Опоненти ж із Вишгородської міської ради стверджують, що якраз уїк-енди місцевих жителів із шашликами на березі біля нафтобази їх і турбують найбільше. «Аварія чи пожежа, спричинена ними на території нафтобази, призведе до забруднення підземних вод та річки Дніпро, виведення з ладу Дніпровського водозабору, а також матиме катастрофічні наслідки для розташованих нижче за течією населених пунктів», — каже Сергій Крушановський.

      Утім такі закиди представники Вишгородської районної державної адміністрації називають політичними. «Чому за весь час існування нафтобази ніхто не порушував питання про її небезпечність?» — обурюються вони. — Нафтобаза тепер стала єдиною заправкою в місті, тут беруть бензин карети швидкої допомоги, пожежні машини. Що ж нам, відмовитись від неї?». І додають, мовляв, вирішувати долю перенесення водозабору — взагалі-то не Вишгородської міської ради справа. «Домовиться Олександр Омельченко з «губернатором» нашої області Анатолiєм Засухою про передачу острова Великого, тоді й будемо говорити, а поки що до нас ніхто з такими пропозиціями не звертався. До того ж земля острова Великого належить не Вишгородській міській раді, а Хотянівській сільраді», — констатує він.

Як сільраді острів дарували...

      Сергій Крушановський же переконує, що у Вишгорода острів Великий районна державна адміністрація вилучила незаконно. За його словами, в 1991 році, коли був прийнятий перший Земельний кодекс України, всі міські й селищні ради проводили інвентаризацію земель. У Вишгороді цю роботу розпочали одразу. Тоді острів Великий, який спочатку належав Київраді, передали Вишгородській раді. Проблеми у Вишгородської ради почалися згодом — у 2000 році, коли вишгородська міська влада закликала людей проголосувати за приєднання міста до Києва. Саме тоді з боку району й області на Вишгородську міську раду почали тиснути.

      «Неслухняній владі» за надмірну самостійність депутати районної ради зменшили територію Вишгорода в 10 разів. У тому числі у Вишгородської ради відібрали й острів Великий. «Те, що відбувається зараз у Вишгороді, більше схоже на театр абсурду. Вдумайтеся, всю промисловість Вишгорода передано в сусідні села, і, що найцікавіше: Київська ГЕС, під яку в 60-ті роки будували Вишгород, на сьогоднішній день міститься на землях Хотянівської сільської ради», — хвилюється Сергій Крушановський.

340 гектарів на церковні потреби

      Судові процеси між Вишгородською міською радою і Вишгородською районною державною адміністрацією тягнуться ось уже четвертий рік. До розв'язки, яка визначить, хто з них правий, схоже, неблизько. Тому і перенесення водозабору, яке, за розрахунками фахівців, триватиме не більш як півтора року, може затягнутися на невизначений термін. Такі неув'язки зі своїми колегами з райдержадміністрації Крушановський пояснює зацікавленістю керівництва адміністрації в острові. І стверджує, що має копії документів про те, що землі острова Великого роздаються під бази відпочинку. «Згідно з яким законом з'являються такі рішення — мені незрозуміло. Але ясно одне: вони здатні призвести до того, що перенесення водозабору на острів Великий не відбудеться», — каже Сергій Іванович.

      На противагу таким звинуваченням у Вишгородській райдержадміністрації «УМ» заявили, мовляв, землю на острові Великому нікому не віддавали, хіба тільки погодили будівництво якогось культурно-оздоровчого центру на невеличкій діляночці. З ким погоджували землю, не пригадав навіть селищний голова Хотянівки — нинішній володар острова Володимир Грищенко. Хоча згодом представники Вишгородської райдержадміністрації таки згадали, що територію для бази відпочинку, здається, просив настоятель Києво-Печерської лаври. На уточнювальне питання, на яку ділянку землі претендували представники Лаври, Олександр Приходько повідомив «УМ», що зовсім небагато — всього 340 гектарів. І дуже неохоче констатував розмір самого острова — 340 гектарів. Іншими словами Києво-Печерська лавра просить Хотянівську сільраду віддати їй під базу весь острів... З огляду на такі «розклади» зрозумілим стає величезний спротив представників райдержадміністрації в передачі острова під новий водозабір. А отже, процедура перенесення останнього може розтягнутися не на півтора року, як прогнозували науковці, а на невизначений термін. А поки у Вишгороді ділитимуть землю, в столичну воду все більше додаватимуть хлорки і коагулянтів — пили ж її кияни якось досі...

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>