Міська божевільна

27.08.2015
Міська божевільна

Ута Кільтер радить забути про красу в мистецтві, бо вона не працює. (із соціальної мережі.)

Акторка, арт-критик і телеведуча Ута Кільтер у Києві поділилась з аудиторією думками про сучасне мистецтво на тлі виставки, присвяченої одеському концептуалізму.

«Забудьте про красу. Краса не працює. Якщо зачепило, значить, є меседж, є ідея. Інших критеріїв не існує, — дискутує Ута про красу в мистецтві. — У всьому є мелодика. Людина, яка цього не чує, — вона лише наполовину людина». На думку арт-критика, мистецтво дає можливість показати соціальні проблеми, бо так легше «доходить» до людей. Втім табу повинно бути обов’язково, повинна бути мораль.

Колись Кіра Муратова побачила в Уті видатну акторку. Вона не помилилась: життя Ути незмінно проходить у колі взаємодії арт-світу і суспільства. Свого часу їй довелося робити єдину в Україні програму, яка не фінансується державою і присвячена сучасному мистецтву, — «Ситуація УТА». Тому що їй не байдуже. Зараз Ута Кільтер працює в жанрі перформансу. Вона ображається, коли її називають мистецтвознавцем: «Не вживайте термін «искусствовед», це термін сталінізму. Є арт-критика».

Мисткиня завжди прагнула понад усе переїхати, але лишитись в Україні, бо «тут чим складніше, тим цікавіше». Хоч у неї є змога виїхати за кордон, але повага до людей змушує Уту бути тут і робити все, що в її силах. «В Одесі не розуміють, що таке війна, — каже пані Кільтер. — Тут над людьми так працюють, ви б знали! Потрібно цьому протидіяти. Потрібно спонукати людей користуватись своєю головою, а не бути об’єктом маніпуляції». «Я — міська божевільна, мені є діло до людей», — переконувала слухачів Ута. Водночас вона поділилась, що її дратує в людях неспроможність відповісти «так» чи «ні», невміння відмовити, дивлячись в очі, та намагання вислизнути з розмови. Для акторки важлива повага до людей, чесність та відповідальність.

Під час лекції сюрпризом став показ відеороликів із записами перформансів за участі Ути Кільтер: «Голова Якова» для Любка Дереша, Message, «Коліно» та Die Strae (у перекладі з німецької — «Вулиця». — Ред.). Перший із них, «Голова Якова», передавав ідею людської тілесності, це те, що приваблює Уту, в чому вона спеціаліст. Не менш важливим є тембр голосу, інтонаційність. За словами акторки, німці вже мають програму, яка дозволяє визначати рівень інтелекту людини за її голосом. У відео «Коліно» є важливе послання до нашого народу. Адже українці завжди боялись піднятися з колін, розправити плечі, випростатись на весь зріст. У кінці перформансу актори підіймаються з інвалідних візків, що й повинні зробити нарешті всі ми.

Тема у ролику Die Strae, який присвячений падінню Берлінської стіни, лишається актуальною. Оскільки більшість українців не може їздити за кордон, це неправильно, на думку Ути, оскільки люди не бачать світу і не знають правди. Стосовно виставки «Одеський концептуалізм» арт-критикиня наголосила, що в ній домінує ідея над картинкою. Якщо людині вдалось донести ідею, зачепити — отже, вона — митець. Приколи у мистецтві починаються тоді, коли сказати більше немає чого, коли нічого не «болить», мовляв, «якщо немає особистості — нема чого сказати».