Навздогін весні

02.07.2015
Навздогін весні

Озеро Єзьорак зачаровує з першого погляду... (авторів)

Якщо хочеш наздогнати весну, треба їхати на північ. Акація в Україні відцвітає в травні, а в маленькому містечку Ілава на березі найдовшого у Польщі озера Єзьорак насолодитися ароматом її білосніжних суцвіть можна аж до кінця червня. І листя на деревах тут довго не втрачає смарагдової свіжості. Біля озера щедро пахне різнотрав’ям, з очерету лунає концерт талановитого маестро деркача (і не втомлюється ж співати до ранку!), лебеді з качками спокійно плавають поміж вітрильників і човнів, залюбки дозволяють годувати себе з рук, дрімають на березі на осонні. І квіти, всюди квіти. Навіть маки, здається, в Ілаві замість дороговказів. Квіти ніби кличуть, підказують напрямок: вам сюди. Тільки зверніть з дороги, забудьте про свої «самоходи» і облиште тривоги. Ненадовго. Хоча б на три дні. В цей час, коли літо уже настало, але й весна ще не встигла попрощатися...

На перехресті історичних шляхів

Ілава — повітове містечко Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі. Тихе і дуже затишне. Життя тут тече розмірено і спокійно, як річка Ілавка, на березі якої містечко стоїть від часу свого створення в 1305 році. Колишнє пруське містечко Дойч-Ейлау — до 1945 року воно належало Німеччині. Стильні будинки з червоної цегли нагадують про ті часи. Поляків до кінця Другої світової, за словами нашого провідника Даріуша Пачковського, тут було зовсім мало — не більш як 5 відсотків. Після того, як по війні «перекроювали кордони» і переселяли народи, сюди перемістили поляків, а також, до речі, й українців — у рамках відомої операції «Вісла».

До 1812 року Ілава залишалася фактично великим селом. А потім через неї проклали залізницю з Берліна до Кенігсберга (нині Калінінград), а за якийсь час — із Гданська до Варшави. Так Ілава опинилася на перехресті важливих транспортних шляхів, і це стало поштовхом до розвитку містечка. Невдовзі тут звели три кошари (казарми), в яких замешкало 3000 вояків, відтак виникла потреба в інфраструктурі. Збудували 15 броварень, кілька сотень ремісничих осередків. І життя завирувало, до Ілави «пішли» гроші. Справно функціонували водогін, електростанція, газовні. Краяни збудували власний театр, де відбувалися яскраві імпрези — для 10-тисячного (на той час) містечка це було солідно. (Нині в Ілаві мешкають 34 тисячі людей). Цей театр разом із ратушею, яку звели в 1912 році, і головний залізничний вокзал — найцікавіші споруди міста. А також, поза сумнівом, — красень-костел (колишня євангелістська церква). Ілава — батьківщина першого лауреата Нобелівської премії з фізіології та медицини Еміля фон Берінга.

«Колись тут була вулиця Сталіна, нині — Незалежності», — розповідає Даріуш Пачковський. Ми прогулюємося центральною вулицею Ілави. У маленькому містечку, здається, всі одне одного знають: пан Даріуш на кожному кроці вітає знайомих. «Ми не любимо згадувати часи «радянщини» в Польщі — занадто боляче, — продовжує наш провідник. — Коли наприкінці війни до Ілави ввійшла радянська армія, почався тотальний грабунок. Вивозили до Росії все: від устаткування електростанцій і газовень до меблів і вуличних ліхтарів. Залізничні ешелони з краденим майном щодня відбували на схід упродовж двох місяців! Жахливі люди, ці «визволителі»... Ще два місяці потому Ілаву тероризували пожежами. Партизани з червоними зірками підпалювали ресторани, школи і лікарні — так мстилися німцям... Вакханалія продовжувалася вже на державному рівні: півстоліття розвитку украли в Польщі Сталін і радянський комунізм».

Одне із семи чудес...

Містечко розкинулося на південній окраїні озера Єзьорак — одного з найбільших і найкрасивіших з-поміж Мазурських озер. Це найдовше озеро в Польщі простяглося на 27 кілометрів. За день не обійдеш... Тут, в одному з центрів яхтового туризму, періодично влаштовують регати, запливи, змагання серед юніорів. На Єзьорак їдуть не тільки відпочивальники. Тут також рай для орнітологів: лебеді, качки, чайки, багато іншого птаства облюбували собі цей мальовничий край. Птахи, як і мандрівники, охоче плавають уздовж Великої Жулави. Це природне диво Єзьорака — найбільший континентальний острів Європи. Він — один із 16 островів, що ними багате найдовше озеро в Польщі. До речі, 2012-го читачі журналу National Geographic Treveler назвали Єзьорак одним із семи «нових чудес Польщі». Відчути чари озера можна і під час теплохідного рейсу Папським Шляхом. Кілька десятиліть тому цим маршрутом мандрував Кароль Войтила, пізніше відомий як Папа Іоанн Павло ІІ.

На чотири дні в серпні Ілава стає столицею джазу — сюди з’їжджаються найвідоміші джазові виконавці не тільки з Польщі, а й з усього світу.

Жителі Ілави — дуже привітні і гостинні. А ще — напрочуд спортивні. Серед найулюбленіших видів спорту тут, як ми зрозуміли, — їзда на роверах, роликах, скандинавська хода і вітрильний спорт. Всюди обладнані доріжки для велосипедистів, дорожні розмітки свіжі — ніби вчора нанесені. Вздовж набережної — причали, оглядові майданчики, лавочки з ліхтарями і навіть карти, що вказують місце вашого перебування. У центрі, просто біля Ратуші, — інформаційний центр. І туристів ми там побачили чимало (хоча це був ранок буденного дня).

Серед туристів багато німців (дехто їде сюди провідати батьківщину батьків і дідів), та найбільше — самих поляків. Які, як відомо, люблять мандрувати й освоюють рідні терени з великою охотою і завзяттям.

Куточок України

Здавалося б, яким чином маленьке провінційне містечко на півночі Польщі може бути пов’язане з Україною? «Вулиця Андрея Шептицького» — несподівано прочитали ми на вказівнику, прогулюючись ранковою, трохи сонною Ілавою. А за кілька метрів побачили ошатне подвір’я, яке без слів запрошувало увійти. Білосніжна скульптура Божої матері, кілька доглянутих будиночків, один із яких, як виявилося, — Українська греко-католицька церква. 25 років тому церкву облаштували у приміщенні колишньої газовні (тут із коксу виготовляли газ) українці, які опинилися на цих теренах унаслідок операції «Вісла». Службу Божу тут відправляють щонеділі, і відвідують її як греко-католики, так і православні з Ілави та інших навколишніх сіл і містечок. «Близько 70 українців збираються в нашій церкві кожної неділі, а загалом маємо 107 родин прихожан», — розповідає привітний отець Ярослав Гостинський.

Пан Ярослав показує нам церкву, де на чільному місці, поруч з іконостасом, — український прапор і пам’ятний знак, що нагадує про горезвісну операцію «Вісла». Потім ідемо до української «Хати», — тут, в осередку української культури, відбуваються зустрічі наших земляків. На столику при вході — газета «Наше слово» (яка, до речі, виходить за підтримки міністерства культури Польщі), у світлиці — портрет Тараса Шевченка, українські книги.

Пан Ярослав Гостинський каже, що вулиця Андрея Шептицького з’явилася в Ілаві 2008 року на прохання української громади. Вона, до речі, найдовша в Польщі з-поміж тих, що пов’язані з Україною. «Цього року, 29 липня, відзначили 150-річчя від дня народження митрополита Андрея Шептицького, — розповідає отець Ярослав. — І цей пам’ятний знак на церковному подвір’ї ми встановили спеціально до такої поважної дати».

Пан Ярослав — із другого покоління українських вигнанців. Добре розмовляє українською. «Недавно був у Львові, хотів трохи «підтягнути» свою українську. А до мене говорили... польською, почувши, що я з Польщі, — посміхається наш співрозмовник. — Дякую, кажу, але ж я не за тим приїхав на батьківщину».

Що цікаво: незабаром в Ілави з’явиться нове місто-побратим. Ним стане український Косів на Івано-Франківщині. Рішення про це ухвалили буквально кілька днів тому, розповів Даріуш Пачковський. А 14 червня, як повідомляла афіша, в міському амфітеатрі Ілави відбулася зустріч-знайомство з українською культурою — за участі мистецьких колективів з України.

Для чого качці ліфт?

Grand Hotel Tiffi стоїть над самим берегом Єзьорака. Йому лише два роки, але вже встиг здобути в Польщі нагороду як «Кращий готель 2014 року». Дуже комфортний, зручний, елітний. У розпорядженні гостей — ексклюзивні спа-процедури і масажі, тричі на день — заняття з йоги, які проводить інструктор з Індії. Готель має попит серед туристів: забронювати номер тут непросто, особливо в сезон. І саме на терасі цього готелю-палацу відбулося наше знайомство з... качкою. Готель над озером, а озеро належить кому? Звісно ж, їй. Тож усе логічно: коли захоче, тоді й завітає. Хоч на другий поверх, хоч вище. І не потрібні їй ніякі «чек іни», щоб зайти до готелю. До готелю, де навіть ліфт піднімає вгору за карткою мешканця! Для чого качці ліфт? У неї є крила...

Качка виявилася напрочуд доброзичливою. Охоче погодилася на фотосесію. Позувала, як професійна модель. Потім здійснила «шпацер» терасою. Зазирнула до покою. Подивимося, мовляв, як ви влаштувалися. Цікаво-цікаво... Хотіли пригостити гостю кавою. Гречно відмовилася. Мабуть, тому, що вечір вже лягав на гладеньку поверхню озера, тож яка кава перед сном? Насолодившись гостинами, птаха змахнула крилами, і на прощання, здалося нам, запросила до озера. Прогулятися вздовж берега в час, коли сонце лаштується спати, — особлива насолода. Вечірній Єзьорак магічний. Качка мала рацію. Безумовно.

  • Дорогами Маямі

    Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>

  • Острів скарбів

    ...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>

  • У надрах Оптимістичної

    На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>

  • Мандри без візи

    Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>

  • Для кого співають цикади

    Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>

  • Шляхом апостола Якова

    Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>