Нестерпна важкість іракського буття

18.09.2004

      Учора американські військовики відрапортували про «прицільні удари», яких вони завдали терористичним осередкам у сунітських містах Фалуджа та Рамаді. За їхніми даними, під час операції був зруйнований артилерійський склад, сховок амуніції та штаб-квартира терористів, загинули приблизно 60 іноземних бойовиків, йдеться в офіційному повідомленні. Після операції зачистки в місцеві лікарні відразу почали прибувати перші жертви: щонайменше 30 загиблих та 40 поранених, включаючи жінок і дітей, передає «Ассошіейтед Пресс».

      На тлі таких кривавих повідомлень досить оптимістично звучить заява, оприлюднена вчора віце-президентом іракського уряду Ібрахімом аль-Джафарі. Відразу після атак на Фаллуджу та Рамаді він розповів про подробиці переговорів із ватажками іракських племен, наголосивши, що вони тривають і з представниками обстріляних напередодні міст. В інтерв'ю «Ассошіейтед Пресс» Джафарі повідомив: «Я сказав їм, що роззброєння повстанців має дуже велике значення, оскільки воно приведе до відходу багатонаціональних сил». За його словами, переговори також тривають із лідерами багдадського Садр Сіті, де американці потерпають від нападів прихильників Муктада аль-Садра. А це дає надію, що конфлікт може бути вирішений за прикладом Неджефа, коли після тритижневого протистояння сторони домовилися, що святе місто контролюватимуть іракські військові сили, а американці взагалі залишать його.

      Тим часом у США триває небажана для Джорджа Буша критика щодо американської політики в Іраку. Днями члени сенатського комітету з міжнародних відносин висловили невдоволення, що з 18 мільярдів доларів, виділених на відновлення поствоєнної країни, команда діючого президента, який мітить на другий термін, використала лише один мільярд. На думку комітету, цей фонд є найоптимальнішим варіантом покращення життя в Іраку. Тепер Білий дім збирається перекроїти «іракський бюджет», і заплановані на довгострокові інфраструктурні проекти 3,5 мільярда доларів переписати у статтю видатків на підвищення безпеки в регіоні, а також на створення нових робочих місць та збільшення обсягів нафтовидобутку. Але для цього потрібен дозвіл конгресу, в якому останнім часом відчуваються скептичні настрої. Так, сенатор-республіканець Чак Хейгл назвав дуже сумними спроби відновлення Іраку і висловив занепокоєння, що американці входять у небезпечну зону. Проблема безпеки в регіоні дійсно дуже актуальна, особливо коли йдеться про іноземних громадян. Учора інформагентства передали про викрадення двох американців та одного британця, які працювали у будівельній компанії. Викрадення сталося у багатому районі, неподалік якого розташовані іноземні представництва та резиденції відомих іракських політиків.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>