Пригоди теледоктора у Фінляндії

05.06.2015
У популярній телепрограмі «Школа доктора Комаровського» є рубрика «Планета мам». В ефірі тi, що виїхали за кордон, діляться своїми враженнями, як на новому місці проживання із пологовими, дитячими лікарями, садочками, школами тощо. Тема дуже цікава, але час рубрики настільки обмежений, тож автор вирішив розкрити її детальніше в циклі нових програм. Першою країною, яку відвідали доктор та його команда, стала Фінляндія. За даними міжнародної неурядової організації Save the Children, вона незмінно входить у ТОП-10 країн iз найкращою системою охорони материнства і дитинства.
Матеріал для пілоту нової програми вже записано. Проте домовленостей iз конкретним каналом ще немає. Тому Євген Комаровський не відкидає варіанта трансляції відзнятого на власній інтернет-сторінці. Лікар-телеведучий каже, що хотів бути вільним у зйомках, а телеканали мають тенденцію диктувати, що і як знімати.
Під яким кутом зору відомий педіатр та телеведучий оцінює іноземну систему догляду за дитиною — ми, можливо, побачимо вже восени. Тим часом журналістові «УМ» удалося поспілкуватися з телеведучим, якого діти часто називають «дядя Женя».

— Євгене Олеговичу, несподівано бачити вас у Фінляндії. Що ви тут робите?

— Є ідея, яку ми виклали широким масам (у «Фейсбуці». — Ред.), про створення циклу програм під умовною на сьогодні назвою «Дитячий світ з доктором Комаровським». Я приїжджаю в певну країну і презентую її через дітей: як у цій країні живеться дітям, які традиції, що в сім’ї, школі, дитячому садочку. Тобто це програма про країну, як я її бачу під певним кутом. Я намагаюся відповісти на питання, чи добре тут, чи погано, і найголовніше — порівняти з тим, що у нас. Далеко не завжди таке порівняння буде однозначним: тобто щось тут погано, а у нас добре або навпаки.

Деякі речі, що я бачу у Фінляндії, можуть бути легко запозичені нами без будь-яких вкладень.

— Запозичене нами, ви маєте на увазі, в Україні?..

— В Україні, в Росії. Мені здається, що проблеми, які є на пострадянському просторі — Росія, Україна, Казахстан, Молдова, Білорусь, — дуже схожі саме у відносинах із дітьми.

— І що могло би бути запозичене?

— Ви знаєте, що таке День прибирання (щороку у Гельсінкі проходить Siivouspаivа, коли мешканці міста мають право вільно продавати на вулиці свої речі; якщо погода дозволяє, фіни радо перетворюють такі блошині ринки в зелених зонах на пікніки. — Ред.)? Одне слово мера Києва, що 1 жовтня будь-хто може поставити столик біля свого дому і продавати дитячі речі, і якщо якась «зараза» міліціонер підійде до нього з «наїздом», то ми йому голову відкрутимо! Для цього не треба ні копійки. Просто ініціатива.

— Для мене особисто найбільшим враженням була доступність міського громадського транспорту і простору для мам iз дітьми.

— Для того, щоб це втілити у нас, треба спочатку купу грошей і повністю змінити міський транспорт. Але ж є те, що можна зробити без вкладень. От ми були у відкритому дитячому садку — це кімната, де збираються мами з дітьми раз чи двічі на тиждень і спілкуються, поки діти граються. Ця кімната була розміром iз кабінет нашого середнього керівника. Невже не можна в районних містах у нас знайти такої кімнати? Уявіть собі жінку, яка сидить iз дитиною у чотирьох стінах, їй немає з ким спілкуватися, — вона просто божеволіє! Для реалізації такої ідеї потрібна лише добра воля, не гроші. Звісно, про життя у Фінляндії з візочком можна роман писати! Який ніхто не зрозуміє…

— Ви так вважаєте?

— Звісно! Ви чули колись політиків в Україні? Чи ви чули від них слово «дитина»? Я не чув.

— Тоді ви могли би стати першим політиком, що скаже це слово.

— Я кажу це слово регулярно. І не йду в політику саме тому, що не можна продаватися, не можна перетворювати своє життя на боротьбу з політичними партіями, треба робити свою справу. Я кажу людям: не голосуйте за покидьків, яких не цікавить нічого, крім питання мови, релігії, війни. А голосуйте за тих, хто вимовляє чарівні слова «вчитель», «лікар», «мама», «дитина», «вагітність».

— Так, ви взялися за дуже нетипову для України тему в той час, як iде війна.

— Так, іде, бо виростили ось таких покидьків. На жаль, втрачені моральні орієнтири. Люди часто голосують за тих, хто бреше, за злодіїв.

— На вашого редактора виходило Товариство українців у Фінляндії. Ви про це знаєте?

— Питання не в тому, хто виходив. А з чим? Я приїжджаю, чим ви можете мені допомогти? Надати транспорт, гіда, перекладача, допомогти із житлом? Якщо мені щось надають, як я міг відмовитися? Значить, нічого конкретного не було. Адже всі, хто хотів допомогти, — тут поруч (програма перебування Комаровського у Гельсінкі — крiм фiнських — включала відвідування російсько-фінських закладів. — Ред.). n

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>