Чужого не хочу, «свого» не віддам

В інтернеті з’явилася інформація з посиланням на німецьку газету «Міттельдойче цайтунг» про те, що картини, які висіли в замку німецького міста Дессау й вважалися безвісти зниклими з часів Другої світової війни, виявлені на сайті Полтавського художнього музею. Газета повідомляє, що знахідка сталася випадково під час підготовки виставки «Кранах у готичному домі», й наводить слова директора культурного фонду Дессау-Верлітц Томаса Вайсса, котрий уточнив, що йдеться про шість картин, у тому числі й полотна Лукаса Кранаха-молодшого, що датуються ХVI століттям. Припускають, що ці твори мистецтва були вивезені радянською трофейною комісією. Газета зазначає, що спроб культурного фонду вийти на контакти з українською стороною досі не було, вони можуть відбутися тільки після переговорів із герцогським Асканійським домом, оскільки родину герцога дотепер вважають власником зниклих картин.

Ми попросили директора Полтавського художнього музею (Галереї мистецтв) імені М. Ярошенка Ольгу Курчакову прокоментувати цю інформацію.

«З одного боку, це похвально, що німці розшукують свої картини. В Україні цього, на жаль, ніхто не робить, — зауважила Ольга Миколаївна. — І це при тому, що можна назвати цілий перелік геніальних полотен, що зникли в роки Другої світової війни, серед них — картини Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Караваджо, Джованні Тьєполо. Із зниклих робіт нашого музею до нас повернулася тільки в 1977 році картина Жана Батіста Грьоза «Ранкова молитва» — і то вона зовсім випадково опинилася дома у звичайних містян. Фашисти, ввійшовши до Полтави, поводилися тут як господарі — знімали полотна в художньому музеї і прикрашали ними стіни помешкань, де квартирували. А коли відступали, не все, очевидно, встигли забрати із собою. Мушу нагадати, що вони вагонами вивозили експонати з музеїв України і, зокрема, з Полтавського художнього музею. Таким чином ми назавжди втратили живописні роботи Миколи Ярошенка «Невський проспект уночі», «Причини невідомі», «Мрійник», вражаючі 5-метрові полотна Івана Мясоєдова «Похід аргонавтів», «Кентавромахія», «Відпочинок амазонок після бою в лісі» — великі картини, що перебували в постійно діючій експозиції, на жаль, не встигли евакуювати. Вивезли тільки фондові експонати, і ті 4 187 картин, що повернулися з евакуації, якраз і стали основою для створення вже повоєнного Полтавського художнього музею — фактично він першим відчинив свої двері у звільненому місті. Тільки вдумайтеся: 18 тисяч унікальних експонатів музей втратив у роки Великої Вітчизняної війни! І тому говорити про якісь претензії до нашого музею, на мою думку, німецькій стороні навіть непристойно. Ідеться про шість картин, а що саме мається на увазі, лише Господу відомо. Бо насправді до нас ніхто не звертався з цього приводу — не маємо жодних офіційних запитів. А ставитися серйозно до публікацій в інтернеті, до того, що комусь щось здалося чи просто наснилося, — не в моїх звичках. І розбиратися з чиїмись припущеннями не маю наміру — у мене немає на це ані часу, ані бажання. До того ж не вважаю за потрібне «полоскати» ім’я музею в цьому контексті. Бо так само можна написати про будь-який музей України. От позавчора я відвідала художній музей у Сумах — мабуть, це єдиний український музей, що встиг евакуювати свою колекцію картин під час війни й отримав їх назад. Усі ж інші музеї дуже постраждали від непомірних апетитів німецьких загарбників. Тож порівняно з тим, що ми втратили, говорити про якісь наші борги, я вважаю, недоречно».