Розслідувач фанатизму: рецензія на книжку Люка Гардінґа «Вторгнення»
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
8-річна героїня фільму Аліна, за задумом режисерки, уособлює надію на молоде покоління. (з «Фейсбука».)
Учора в прокат вийшов український фільм, режисерський дебют Анни Акулевич, «Це — я». Стрічка уже була представлена на міжнародних кінофестивалях й отримала кілька нагород. Нещодавно фільм завоював Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в італійському місті Лучіано. А також здобув спеціальну відзнаку ХХV Міжнародного кінофестивалю в Анкарі (Туреччина) «За яскраве поєднання традицій та сучасної кіномови».
За сюжетом, старша донька, яка давно перебралася до Росії, приїздить до батьків та сестри. З ними живе й донька головної героїні — восьмирічна Аліна. Яну з нетерпінням чекає уся родина, проте з її появою у сім’ї починаються сварки, а розмірене сільське життя входить у дисонанс із гостею.
Героїня Яна демонструє з екранів невпевненість і комплекс меншовартості, соромиться свого походження. Рідні люди стають їй далекими. Цікаво, що все породжує життя у великому російському місті, що — за словами творців фільму — лише підкреслює ментальну інакшість. Але вину на когось одного режисерка не переносить. «Якщо немає порядку вдома, то людина починає тікати й шукати щось інше. «Це — я» — назва багатосмислова, адже картина про кожного з нас», — пояснює Анна Акулевич.
Серед мальовничих краєвидів, які з’являються у кадрах, творцям фільму вдалося не загубити основний месидж — почути один одного. А це, за словами режисерки, починається з родини. «Ми ж зазвичай сліпоглухонімі й егоїстичні у стосунках із сім’єю, а цей фільм покликаний щось змінити», — додає вона.
Негативним фільм не вийшов, його гостросоціальна і драматична тематика подається легко й з надією на краще. Навіть несподівана смерть наприкінці стрічки дає віру в те, що і трагічний фінал дає початок новому та кладе відповідальність на молодше покоління, яке репрезентує наймолодша героїня — дочка Яни Аліна.
Режисерка Анна Акулевич очікує, що серед глядачів найбільше людей буде віком від 27 до 40 років, і саме вони, за її словами, мають можливість проаналізувати своє власне життя і стосунки в родині та змінити їх на краще.
Валерій Чигляєв, актор:
Для мене це дуже світлий фільм. Проте кожен з нас побачив його по-своєму, адже для когось він — про Яну, яка приїхала з міста, для когось — про батьків. Це стрічка про любов до землі, сім’ї, загалом світлий і життєствердний. Адже всередині кожного з нас — любов. Дуже тонко, щемно, тепло і по-доброму створили цей фільм. Кожний рух символічний, яскраві й насичені мазки створюють неповторну картину. Це фільм про нас.
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни. >>
Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука». >>
Культовий український письменник, публіцист, громадський діяч та блогер Дмитро Капранов помер у віці 56 років. >>
Нові літери з унікальним історичним шрифтом встановили на станції столичного метро «Площа Українських Героїв» в ніч на 12 квітня. >>
Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. До маєтку Максимовича на Михайловій горі приїжджали Тарас Шевченко й Микола Гоголь. Кобзар тут проводив останні вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. >>