Мантії заплямовані, але не люстровані

07.05.2015
Мантії заплямовані, але не люстровані

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Минув місяць, як в Україні вступив у дію новий Закон «Про забезпечення права на справедливий суд», який мав би стати першим етапом у реформуванні судової системи та очистці суддівського корпусу. Ми вирішили проаналізувати, які нововведення передбачає новий Закон і чи вдасться таки звільнити корумпованих суддів і позбутися політичного впливу на суди.

Без політики не можна

«Судова реформа є першочерговою і дає старт процесу реформування країни. Не провівши судової реформи і не поборовши корупцію, ми не зможемо рухатись далі», — неодноразово наголошував Президент Петро Порошенко. Реформувати суди і побороти корупцію обіцяв кожен Президент України у перші місяці каденції, проте часто, замість реформування, ми бачили лише спроби підпорядкувати суди. Результати очевидні. На сьогодні довіра до судової системи серед громадян найнижча з часів української незалежності. За останніми соціологічними опитуваннями від Фонду «Демократичні ініціативи», часткова довіра до судів є лише у 10% українців, а повністю довіряє їм лише 1%.

Під час розробки нового Закону існувало два законопроекти — «президентський» та «депутатський», авторства віце-спікера парламенту Оксани Сироїд. Альтернативний закон розробляла команда Президента на чолі із заступником голови АП Олексієм Філатовим. Ключовим розходженням між законами став вплив Президента на судову гілку влади. Адже «депутатський» законопроект хотів мінімізувати долучення Президента до функціонування судової системи — таким чином команда віце-спікера намагалася позбутися політичного впливу на суддів. Також депутати пропонували позбавити главу держави повноважень у доборі та переведенні суддів на іншу посаду.

У суддівських колах переконують, що Президент був не зацікавлений у таких радикальних змінах і залишив усі повноваження «у своїй кишені». Відтак пані Сироїд зазначає, що новий Закон не став тією довгоочікуваною першою сходинкою у реформуванні суддівської системи і Президент зумів зберегти свої повноваження так само, як і його попередники: «Насправді президентський закон нічого не змінює. Оскільки одним із пріоритетних завдань для нас було зробити суддівську систему незалежною від політичних впливів. Тому, якщо порівнювати, що було «до» і що стало «після», я не бачу кардинальних змін!».

В адміністрації Президента, у свою чергу, Закон вважають хорошим стартом у реформуванні суддівської системи і зазначають, що насправді вплив глави держави не посилюється і подальші зміни у суддівському корпусі можна очікувати лише зі змінами до Конституції.

«Верховна Рада чи Президент будуть виконувати надані їм Конституцією повноваження про призначення судді, по суті, на виконання рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Хочу підкреслити: повноваження Президента і парламенту призначати суддів визначені Конституцією. Закон не може змінити конституційну норму. Зміниться тільки те, що Президент і парламент будуть діяти не на власний розсуд, а винятково відповідно до рішення ВККС, прийнятого на основі проведеного конкурсу», — зазначає Олексій Філатов.

Внесення змін до Конституції

Отже, щоб провести справжні реформи у судовій системі, потрібно вносити зміни до Конституції. Тому і новий Закон із часом доведеться змінювати. Більше того, очевидно, що зміни до Конституції певним чином «не на часі» і в цьому зацікавлені не лише судді, які були за режиму Януковича, а й нинішня політична верхівка держави. Адже, перебуваючи на посаді більше 11 місяців, Петро Порошенко лише нещодавно затвердив персональний склад Конституційної комісії, хоча зробити це можна було і раніше. У свою чергу, заступник голови АП Олексій Філатов каже, що якщо законопроект буде внесено на цій сесії, то у вересні можна буде голосувати за зміни. Але не всі настільки оптимістичні щодо такого швидкого сценарію.

«Це оптимістичний варіант, — коментує заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда. — Склад Конституційної комісії, яку створив Президент, дуже великий. Надто тривалий процес її формування вказує на те, що процес підготовки змін може бути ще довшим».

Отже, зміни до Конституції можна очікувати лише тоді, коли з’явиться політична воля. А процес цей довготривалий.

Кваліфікаційний іспит замість люстрації?

Ще одним з обіцяних етапів судової реформи була люстрація суддів. Проте і тут «склалося не так, як гадалося». Навряд чи звичайний українець захоче вивчати 120 сторінок тексту нового закону. Для нього головне — бути впевненим, що в суді він отримає справедливий захист, а не політичний тиск і натяк на хабар. Важливим є й усунення з посад тих, хто приймав неправомірні рішення. Але й обіцяна «люстрація» суддів, згідно з новим законом, поки відкладається. Проте у законі є нововведення, яке називається «кваліфікаційним іспитом», що на думку експертів, може стати гачком задля покарання тих суддів, які свідомо приймали політичні рішення.

На думку Оксани Сироїд, «кваліфікаційний іспит», який повинні будуть пройти всі судді, які хочуть залишитися на посаді, і є певною «люстрацією»: «Я не покладаю на нього значних надій, адже повністю очистити суддівський корпус таким чином не вдасться, проте це вже певний крок до очищення суддівського апарату, адже інших важелів ми поки не маємо».

Пані Сироїд зазначає, що в українській Конституції є гарантії незалежності суддів і є чіткі підстави звільнення їх із посади, яких важливо дотримуватися. Держава має гарантувати, що суддю не звільнять маніпулятивно. Для цього й існують офіційні гарантії, які не можна спрощувати. «Ми їх не спрощували в законі, я знаю, що у нас є величезна кількість корумпованих суддів, і нам би дуже хотілося знайти простий спосіб їх позбутися, але якби ми це написали у законі, то це б означало, що ті, кого ми звільнимо законно, звернуться до Європейського суду і виграють справу, бо звільнення їх в інший спосіб, аніж встановлено в Конституції, означало б порушення фундаментального права на незалежний суд», — говорить пані Оксана.

Зважаючи на слова віце-спікера, зрозуміло, що після судових позовів до Страсбурга за рахунок звичайних українців таки довелося б виплачувати величезні компенсації суддям, оскільки законодавчо їх звільнення не прописано.

Проте є й інші методи зміни суддівського корпусу. На думку Романа Куйбіди, змінити судову систему в Україні кваліфікаційними іспитами навряд чи вдасться, тому, щоб очистити систему, варто звільнити всіх суддів і переобрати нових.

«Уявіть поле, яке заросло будяками, заросло так, що відрізнити, де пшениця, а де будяк, уже просто неможливо. Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» дав граблі для того, щоб чистити це поле. З цими граблями очистити його не вдасться — за будяком потягнеться й пшениця, але поле яким було, таким і залишиться. Якось Джордж Сорос сказав, що «якщо кинути свіжі огірки в банку із солоними, то вони також стануть солоними». Тому якщо вводити у цю систему молодих суддів і їх не буде переважна більшість, то ця порочна система все одно сама себе відтворить», — зазначає пан Роман.

Цікаво, що подібний досвід допоміг Боснії та Герцеговині повністю очистити суддівську систему і позбутися політичного впливу в судах. Але варто зазначити, що і кількість суддів у них значно менша за нашу. За офіційними даними, в Україні налічується 9 тисяч 850 суддів (це без суддів Конституційного Суду). І для того, щоб перевірити «кваліфікаційним іспитом» усіх працівників Феміди, потрібен не один рік. На думку ж Олексія Філатова, «кваліфікаційний іспит» має стати ревізією суддівської системи, бо не всі судді відповідають вимогам суддівського корпусу.

Така собі «міні-люстрація» складатиметься з анонімного тесту та практичного завдання, яке суддя має представити. Окрім цього Вища кваліфікаційна комісія суддів вивчатиме суддівське досьє, у якому міститься уся особиста інформація про суддю, його порушення та скарги на нього з боку громадян. Досьє міститиме десятки документів та довідок, зокрема, інформацію про кількість розглянутих суддею справ, дотримання строків розгляду справи, середню тривалість підготовки тексту вмотивованого рішення. Останнім етапом перевірки стане «співбесіда», під час якої зможуть бути присутні всі бажаючі, зокрема і ЗМІ.

Що отримають громадяни

Вважається, що закони пишуться для людей, але не в нашому випадку. Завдяки новому закону громадяни зможуть відчути на собі лише три моменти: можливість запису судового процесу, без дозволу судді; у реєстрі судових рішень у мережі інтернет можна буде знайти всі рішення; можливість оцінювати суддю в анкеті, яка заповнюється під час судового засідання, передається до ВККС і зберігається в суддівському досьє.

Велика роль покладається на журналістів, які зможуть відслідковувати і розслідувати можливі схеми. «Також важливою є відкритість кожного етапу добору суддів», — коментує Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ. Наше анонімне джерело у ВККС зазначає, що під час минулих відборів на посаду суддів неодноразово були розмови щодо корупції: «Це проконтролювати дуже важко. Але якщо вже Генпрокуратура почала цим займатися, то, мабуть, справді не все там так просто. Я неодноразово чув про політичну протекцію, навіть не про хабарництво, а про потребу поставити свою людину. Зараз ситуація у ВККС інша. Не думаю, що хтось знову ризикуватиме такими справами, адже контроль досить сильний».

Не варто забувати і про вищі навчальні заклади. «Оскільки у системі юридичної освіти в Україні, на жаль, також зберігається корупція. Є такі люди, яких спершу «пропихають» в університет, а потім таким же способом «пропихають» на посаду судді, прокурора тощо. Не думаю, що такий відсоток великий, але такі є. Тож яка б хороша судова реформа не була, без реформи вищої юридичної освіти, результату не буде», — зазначає Роман Куйбіда.

ЯК СТАТИ СУДДЕЮ ЗА НОВИМ ЗАКОНОМ

Шлях на суддівську посаду метафорично можна порівняти зі сходженням на Голгофу. Оскільки для цього потрібно пройти немало іспитів, конкурсів і перевірок. За процедурою, яка прописана в законі, суддею може стати кожен, хто має повну вищу юридичну освіту, три роки стажу в галузі права, проживає в Україні не менше 10 років, володіє державною мовою та досяг віку 25 років. Кожен кандидат має пройти перевірку і скласти іспити у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. За новим законом, на першому етапі кандидат має скласти відбірковий іспит, який проводитиметься у формі анонімного тестування, з метою перевірки знань кандидата у галузі права. Окрім цього, перевіряють особисті, морально-психологічних якості кандидата, які раніше перевіряли лише на останньому етапі відбору. Джерело у ВККС розповіло, що таку перевірку запроваджено, щоб перевіряти вже на початковому етапі схильність кандидата до корупції. Систему перевірки морально-психологічних якостей узято з американського судочинства, де ця процедура є обов’язковою.

Якщо раніше на посаду могли набрати будь-яку кількість суддів у межах резерву, то зараз відбиратимуть лише тих, хто набере більше 75% правильних відповідей. Кандидат також має пройти річне (раніше піврічне) денне навчання в Національній школі. Після закінчення школи кандидат має знову скласти кваліфікаційний іспит.

Після всіх перевірок ВККС має скласти рекомендацію кандидатові, і лише тоді Вища рада юстиції приймає рішення, чи направляти цього кандидата на остаточне рішення, яке повинен ухвалити Президент.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>