«Перші захоплені рецензії про її мистецтво я чув ще змалечку, наприкінці 1950-х років, від своєї бабусі, Олександри Петровської, яка працювала костюмером Львівського оперного театру і стежила за її кар’єрою. Моя мама також була в захопленні від Плiсецької! Мене завжди вражало поєднання професійної довершеності та проникливої щирості почуттів на сцені.

Маленьке місто поруч із Чорнобилем, якому немає ще й 30 років, минулого року привабило молодих людей і надихнуло на організацію кінофестивалю. Цьогоріч він пройшов у Славутичі вже вдруге. У програмі — 12 яскравих документальних фільмів на тему урбаністики, екології та енергетики. Крім того, відбувся перший показ фільмів-фіналістів конкурсу «Моє вуличне кіно».

Василя Зінкевича важко назвати обділеним державними відзнаками та нагородами. Він — народний артист України, лауреат Шевченківської премії, почесний громадянин Луцька, кавалер орденів «За заслуги» ІІІ та ІІ ступеня та ордена Миколи Чудотворця. І все ж найбільшою нагородою для нього є любов і повага великого кола відданих шанувальників його голосу, яке з роками не зменшується.