Прикордонна зона — Чаплинка

28.04.2015
Прикордонна зона — Чаплинка

Волонтерський рух у Чаплинці — найактивніший, як на Херсонщині, так і на півдні України в цілому.

До Чаплинки з ротацією військ приїжджають бійці фактично з усіх куточків нашої країни. І тут вони потрапляють під опіку волонтерів, які активно співпрацюють iз благодійними фондами Європи. Про те, як живеться людям у прикордонній Чаплинці та чим відрізняється життя в цій зоні від життя інших регіонів України, журналісти «УМ» вирішили дізнатися особисто.

Як «сепаратисти» вчать дітей любити Україну

...Тут миролюбно уживаються і ті, хто вже понад півстоліття читають газету «Радянська Таврія», і ті, хто дотримується радикальних поглядів і брав участь у знесенні пам’ятника Леніну. І все ж більшість переконана, що Херсонщина є невід’ємною частиною України. Особливо це відчувається у місцевій школі, де діти із задоволенням розучують українські пісні і танці. І це при тому, що на керівництво Чаплинської школи й досі відкрито кримінальну справу за статтею «сепаратизм» за те, що свого часу вони прийняли допомогу від жінки-депутата, яка у Верховній Раді представляла блок КПУ. «Чого тільки ми не вислухали на свою адресу: і те, що це все не щире, і те, що ми можемо дітей поганого навчити. І це лише тому, що в правоохоронні органи потрапив відеозапис, як ми вітали цю депутатку від КПУ. Та вона, окрім усього іншого, була ще й нашою землячкою!» — пояснює нам директор школи в Чаплинці Ірина Павлівна Марчук.

Волонтери й БТР на ходу відремонтують!

Необґрунтованість нападок на колектив школи підтверджує і той факт, що педагоги Чаплинської школи вже давно й активно співпрацюють iз волонтерами Херсонщини. «Я можу підтвердити, що саме в прикордонній Чаплинці на півдні України зародився народний волонтерський рух із підтримки нашої Української армії, — розповідає голова громадської організації «Таврійський край» Петро Лелеко. — Наш волонтерський рух — суто народний. Після анексії Криму військові підрозділи з усієї України підтяглися на Херсонщину, в Каланчак та Генічеськ. Саме через наш район проходили всі українські війська, які рухалися в бік Донбасу. У Чаплинці була ситуація, коли у наших солдатів ламалися БТРи, так місцеві умільці всю цю військову техніку відремонтували буквально на ходу! Через нашу Чаплинку пройшли і зенітники з Дніпропетровська, і «морські котики» з Очакова, і десантники з Миколаєва, і багато інших українських підрозділів. Їдуть до нас з усіх регіонів України: Одеси, Маріуполя, Черкас, Житомира. Усі ці підрозділи тепер — наші добрі друзі. Мій блокнот просто розпух від великої кількості контактних телефонів українських комбатів та командирів підрозділів. А ось найпершого разу, коли я завітав до дислокації наших солдатів, у них на тридцять осіб було лише десять матраців і не було навіть дров, щоб зігрітися! Ми швидко для них і польову кухню організували, і допомогу волонтерів налагодили. А пізніше нашими «буржуйками» стали регулярно постачати солдатів у зоні АТО на Донбасі».

Петро Лелеко згоден, що прикордонна Чаплинка — район неоднозначний, багато чого там залишилося у спадок ще з часів СРСР. Втім волонтерський рух згуртував жителів містечка. «Ми відправляли допомогу, листи дітей та обереги до 26-ї Бердичівської бригади, солдати якої ще з перших днів подій на Донбасі були у нас, а пізніше ці хлопці воювали під Дебальцевим та під Волновахою, — каже Петро Лелеко. — А зараз ось 30-та окрема механізована бригада Новограда-Волинського просить їм надіслати прогумовані костюми і плащі, тому що їх дощами заливає. І ми знайдемо можливість і цю допомогу їм надати.

Треба зазначити, що не тільки дорослі, а й діти активно включені в загальний волонтерський рух. «Ми активно співпрацюємо зі школами в усіх районах Херсонщини. В одній із Херсонських шкіл ми вже відкрили клуб юних прикордонників, діти дуже пишалися цим. Їм усе сподобалося: і польова кухня, яку ми організували спільними зусиллями, і навчальна програма, й організація дозвілля. Тепер такий самий клуб було б добре відкрити і в Чаплинці, а також в інших прикордонних районах Херсонщини. Це схоже на те, як раніше були жовтенята та піонери, а тепер це — справжні юні прикордонники, і для них це велика честь», — ділиться з «УМ» представник регіонального управління Херсонського загону військовослужбовців майор Олександр Мельников.

Європа нам допомагає

За словами керівника Чаплинского районного центру ліги соціальних працівників України та провідного спеціаліста управління соціального захисту населення райадміністрації Чаплинки Альони Ращупкіної, допомога від друзів у Європі стала для них звичайною справою досить давно. А почалося все з малого: з’ясувалося, що часто літні люди звертаються до управління соціального захисту з проханням, аби їх забезпечили інвалідними візками. Однак для отримання такої допомоги необхідно відстояти чергу, в якій перед тобою ще 250 прізвищ, а також зібрати величезну кількість підтверджувальних довідок iз різних інстанцій.

І часто люди просто вмирали, так і не дочекавшись допомоги. «Я поставила собі за мету знайти альтернативний шлях. Так я вийшла на благодійний фонд iз Голландії, який займається цільовою допомогою інвалідам. За останні кілька місяців ми отримали з Голландії більше п’ятдесяти ходунків та інвалідних візків, для Чаплинки це відчутна допомога. А днями до нас прибуде ще 43 таких візки для інвалідів iз Європи, з гальмами, колесами та зi спеціальними кошиками. Для наших бабусь, які звикли всюди ходити з паличками, це справжнє диво!» — розповідає Альона Ращупкіна.

Згодом на благодійників iз Голландії вийшли і чаплинські волонтери. «Цей Голландський благодійний фонд раніше працював у Криму, через iнтернет я їх знайшла і зацікавилася їхньою діяльністю. І ось одного разу мені просто пощастило. Відразу ж після анексії Криму в Херсоні на митниці «зависла» їхня машина з гуманітарною допомогою через те, що змінилися правила проїзду через кордон між Херсонщиною та Кримом. І ось що виходить: вантаж стоїть, до Криму його не пускають, а їхати назад у Голландію — накладно. Я вийшла через «Фейсбук» на керівника цього Фонду, і ми швидко знайшли з ним спільну мову. Відтепер вони допомагають саме Україні!» — зазначає Альона Ращупкіна.

У рамках волонтерського проекту активісти Чаплинки почали надавати допомогу і пацієнтам місцевого геронтологічного пансіонату, де живуть близько 70 пенсіонерів. «Ми виграли чотири невеликих гранти для школярів, і тепер наші діти самі приходять у цей пансіонат і там дбають про самотніх стареньких. Разом вони можуть і картини малювати, і в ігри різні грати, і навіть конкурси влаштовують, — радіє за своїх підопічних пані Ращупкіна. — Ми створили для учнів у школах чотири спеціалізовані загони. Один iз них допомагає військовим, другий — людям похилого віку, третій — дітям-переселенцям при центрі психологічної реабілітації. Ще один загін зайнятий організацією молодіжних акцій у Чаплинці. Взагалі, нудьгувати в нашому прикордонному містечку не доводиться нікому!»

День у Чаплинці промайнув для мене, як одна мить. Містечко запам’яталося привітністю жителів, простотою у спілкуванні та незвичайним колоритом прикордонного району Херсонщини. Те, що Чаплинка перетворилася на прикордонну зону, пішло тільки на користь: люди загартувалися і згуртувалися, і саме це щоденно допомагає їм радіти життю та вірити в майбутнє України.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>