Розслідувач фанатизму: рецензія на книжку Люка Гардінґа «Вторгнення»
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
«Я — одна з них. Мій рід за мною і попереду мене. Я — частина мого народу». (автора.)
«Вікна» мали тривати до першого березня. Та пані Тетяна і тисячі таких, як вона, зверталися в «Арсенал» із проханням продовжити виставку. Тут уперше на манекенах представлено 100 унікальних українських костюмів із фондів Національного музею народної архітектури та побуту України (с. Пирогів) і Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Зайшовши тільки в «Арсенал», відчуваєш, що вся Україна виходить тобі назустріч. Жінки і чоловіки у святковому вбранні — з тобою. Вони — це частина тебе. «Вони наче запрошують до себе, щоб показати вікна своїх осель, вбілені у стіни директором «Музею Івана Гончара» Петром Гончаром. Ця виставка настільки пасує склепінням «Мистецького арсеналу», що хотілося б зробити експозицію якщо не постійною, то тривалою — щонайменше на півроку чи рік», — каже одна з відвідувачок Наталя Коваль, в якої від розглядання костюмів і вікон, які були в бабусиній хаті, очі так загорілися, наче закохалася.
Кураторка виставки «Вікна», науковий співробітник фондів пирогівського музею Оксана Гордієць нагадує народне прислів’я, що чоловік на собі тримає один кут хати, а жінка — три. «Вона має бути мудра, гарна і здорова як духовно, так і фізично. Сьогодні ми всі дуже поспішаємо. Від цього є лік. Щоб відновити гармонію, достатньо почати вишивати, співати. Голка — потужний інструмент, який у сотні разів посилює здатність передавати енергію на полотно. Все, що вишиває жінка, набирає святенності. Окрім цього, це ще й краса», — пояснює пані Оксана.
За її словами, український одяг — це система оберегів, яка має на меті вберегти від злого ока і привернути увагу доброго. «Нам треба уважно придивлятися до компонентів, які використовувалися в обрядах. Ті рушники, які дівчата купують на весілля, ніколи не матимуть енергетики, який має вишитий власноруч рушник. На полотні обов’язково треба вишивати бережок (замкнене коло) і дерево життя, де мають бути коріння і квіти. У ньому є модель космосу, світу, історія роду», — радить мистецтвознавець. Подібні знаки землі, води, безкінечності, родючості і ладу можна прочитати і на сорочках. А ще краще — піти на виставку «Вікна», вибрати ту сорочку, яка припаде до душі, і вишити власними руками. Ось тоді «три кути» хати для жінки будуть легкі, як пір’їнка.
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни. >>
Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука». >>
Культовий український письменник, публіцист, громадський діяч та блогер Дмитро Капранов помер у віці 56 років. >>
Нові літери з унікальним історичним шрифтом встановили на станції столичного метро «Площа Українських Героїв» в ніч на 12 квітня. >>
Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. До маєтку Максимовича на Михайловій горі приїжджали Тарас Шевченко й Микола Гоголь. Кобзар тут проводив останні вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. >>