Легендарний полковник

Про заступника начальника Східного регіонального управління Держприкордонслужби полковника Ігоря Момота ще за життя ходили легенди. Бійці розповідали, як він кілька годин утримував заарештованого на кордоні лідера луганських сепаратистів Валерія Болотова, однiєю рукою тримаючи терориста, а другою — бойову гранату. Як він знешкодив впливового «козацького» отамана з Росії, який воював на боці так званого ополчення. Як за голову легендарного прикордонника вороги оголосили грошову винагороду. Зрештою, ходять чутки, що той удар із «Градів», який у липні накрив підрозділ Момота, було здійснено саме з метою ліквідації надзвичайно популярного серед українців офіцера. Звання генерал-майора він отримав посмертно. І от днями неподалік Черкас, у Оршанецькому навчальному центрі підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, урочисто відкрили пам’ятник колишньому його керівнику Ігорю Момоту.

Вшанувати героя, який разом із колегами за сім років свого керівництва підготував понад десять тисяч прикордонників, але загинув, захищаючи нашу землю від російської агресії, прийшли його дружина Надія з донькою, колеги, друзі, керівники області. «Почуття патріотизму, любов до Вітчизни — ось головний зміст життя генерала Момота. Ми мусимо своєю пам’яттю про Ігоря Федоровича наповнювати і поглиблювати духовний простір України, щоб зберегти найсвятіше — патріотизм і любов до своєї Батьківщини, — ось те, об що спіткнувся агресор Путін», — наголосила на відкритті погруддя голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко.

«Це був справжній захисник нашої Вітчизни. Я знав його як ефективного керівника і господарника, при якому багато чого хорошого і корисного було зроблено у навчальному центрі в плані його облаштування, розширення можливостей, зміцненню матеріально-технічної бази», — розповідає «УМ» Андрій Шапран, сільський голова села Руська Поляна, до адміністративних меж якого й належить населений пункт Оршанець.

Андрій Михайлович, який свого часу теж був прикордонником і служив в одному загоні разом із Момотом, з болем у голосі згадує, що і в мирному житті генерал наче готувався до якогось подвигу. А коли на сході України запалало, він сам сформував групу з прикордонників і сам її очолив та поїхав захищати кордон. «Хлопці, які були з Ігорем Федоровичем на сході, розповідали мені, що саме завдяки його дипломатії вдалося налагодити добрі стосунки з місцевим населенням, адже у перші дні нашим військовим там навіть води не давали», — каже голова.

У Черкасах міська топонімічна комісія на останньому засіданні вирішила рекомендувати міській раді перейменувати на честь генерала Момота вулицю імені Луначарського. А в Руській Поляні у пам’ять про героїчно загиблого генерала вже перейменували вулицю Свердлова. Ще кілька вулиць депутати сільської ради назвали на честь інших загиблих прикордонників з Оршанця, тож тепер тут є вулиці старшини Єпіфанова, прапорщика Гречаного, майорів Зайцева, Вінніченка, Петріва. Останній, до речі, був росіянином, але загинув за Україну.