Ненависть проти благодійності

10.09.2004
Ненависть проти благодійності

Викрадені італійки Сімона Торретта (праворуч) та Сімона Парі.

      Надалі залишається невідомою доля двох італійок, яких викрали у вівторок у Багдаді. Приблизно 20 озброєних чоловіків увірвалися до офісу італійської гуманітарної організації «Міст до Багдада». У свідків події склалося враження, що вони чудово знали, куди і по кого прийшли. Бойовики відразу ж забрали з собою 29-річних Сімону Парі та Сімону Торретту і двох іракських працівників цієї організації — Раада Алі Абдул-Азіза та Махназа Бассама. З більш ніж ста іноземців, які до цього були викрадені в Іраку, це лише другий випадок викрадення жінок. Першою була японка, яку захопили, але й звільнили у квітні цього року. Наразі ніхто не взяв на себе відповідальності за викрадення волонтерів, хіба що на інтернетівській сторінці, яка використовується терористами, з'явилася заява за підписом «Ансар аль-Завахірі», в якій говориться, що італійки були взяті в полон як «шпигунки» та з метою покарання Італії, що має в Іраку третій за чисельністю військовий контингент після США та Великої Британії.

      Італія шокована бузувірством та блюзнірством бойовиків, які посягнули на свободу і, можливо, життя жінок (що за Кораном вважається найбільшим злочином), котрі прибули до їхньої країни зi шляхетною метою допомогти іракському народу. Організація «Міст до Багдада» впродовж 13 останніх років допомагала будувати в Іраку школи, бібліотеки та водопроводи. Більше того, ці молоді пацифістки були активістками італійського руху «Зупиніть війну» та брали участь у масових демонстраціях протесту проти війни в Іраку 15 лютого 2003 року і 20 березня 2004 року. Вони незмінно називали італійські війська в Іраку «окупаційними силами». Саме тому позавчора Італійський рух за мир звернувся до співвітчизників знову вийти на вулиці міст із вимогами звільнення заручників та до мусульманських організацій Італії з проханням вплинути на своїх іракських одновірців і переконати їх звільнити викрадену четвірку волонтерів організації «Міст до Багдада». Прем'єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі перервав відпустку та скликав надзвичайне засідання уряду, на якому розроблено план дій з метою звільнення жінок. Опозиція заявила про повну підтримку урядових намiрiв. Учора всі позаурядові італійські гуманітарні організації розпочали підготовку до виведення свого персоналу з Іраку, бо після викрадення та вбивства італійського журналіста й активіста гуманітарних організацій Енцо Бальдоні та взяття в заручники двох молодих італійок стало зрозуміло, що умов для праці в цій країні не існує.

      Іракські терористи до цього часу не виконали дану ними ще минулого тижня обіцянку і не звільнили двох французьких журналістів. Доля Крістіана Шесно та Жоржа Мальбруно, викрадених ще 20 серпня, також залишається невідомою.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>