Не медом помащено

10.02.2015
Не медом помащено

Один із протестованих зразків не буде корисним для здоров’я. (з сайта test.org.ua.)

Баночку меду — для щоденного вжитку чи на випадок застуди — припасає більшість людей. На сьогодні півлітрову баночку цілющого домашнього продукту на київських ринках можна купити за 40-50 гривень. Ціни магазинного — півкіло можна знайти і за 30 грн, і за 80 грн. На чому зупинити вибір, спробуємо розібратися.

 

Бджоли створюють унікальний за своїми властивостями продукт із квіткового нектару — це вже аксіома, що не потребує доведення. Втім, щоб надати продукту красивого товарного вигляду, виробники часто нагрівають мед до високих температур — цим убиваючи його корисні складові. Навіть більше — такий мед уже шкідливий для здоров’я людей. Це підтверджують результати останнього міні-дослідження спеціалістiв Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» чотирьох зразків магазинного меду (різнотрав’я): «Чумак» 2014 року урожаю, «Від Миколи Івановича» та «Бартнік» — урожаю 2013 року, органічного Api-lux. На останньому рік урожаю не вказано, розфасовано продукт ще у серпні 2013-го.

Багато хто впевнений, що «зацукрений мед, не рідкий» — той, у який підмішували цукор. Може бути й так, але не обов’язково. Здатність кристалізуватися для меду природна. Хоча все залежить від того, з яких медоносів маємо продукт і при якій температурі його зберігають. Липовий мед кристалізується при кімнатній температурі впродовж місяця-двох, соняшниковий ще швидше — за місяць. Натомість мед з акації може не закристалізуватися, постоявши і рік-два. Найшвидше процес кристалізації меду відбувається при температурі 14-24 градуси тепла. Пониження чи підвищення прискорює хімічні реакції.

З іншого боку, коли закристалізований мед нагріти до температури близько 40 градусів, кристали розчиняються, зменшується в’язкість продукту. Це дає можливість без проблем його розфасувати — розлити у невеликі ємності. Саме те, що потрібно виробникам-продавцям. Утім часто мед нагрівають не до допустимих 40 градусів, а перегрівають, бо так швидше і зручніше. Але для споживачів у такому випадку результат плачевний: вони отримують продукт уже без корисних властивостей, бо раніше цілющі компоненти під дією високих температур перетворюються на шкідливі, наприклад, гідроксиметилфурфурол. Ця речовина з нечитабельною назвою є складовою для утворення полімерів (пластмас), розчинників і рідкого палива.

Вміст гідроксиметилфурфуролу, який руйнує людську печінку і погано впливає на нервову систему, у меду можна визначити у лабораторних умовах. Чим вищий показник — тим гірше для людини, яка вживає такий мед. До того ж, якщо довше зберігати мед iз гідроксиметилфурфуролом, вміст шкідливої речовини збільшується. Ще один індикатор — діастазне число. Чим більшою була температура нагрівання меду і чим довше він зберігається — тим менше це число. За цими двома показниками експерти і перевірили чотири марки магазинного меду.

Для вищого сорту меду норма діастазного числа — не менше 15 одиниць Годе. Фактичний показник перевіреного продукту «Від Миколи Івановича» із Малиновки Харківської області — 13,8 одиниці Годе. Норма гідроксиметилфурфуролу — не більше 10мг/кг. «Від Миколи Івановича» — аж 49,92 мг/кг, майже у п’ять (!) разів вище норми. До речі, за запахом і смаком цей продукт більшою мірою нагадував гречаний, а не різнотрав’я.

Зразки трьох інших марок отримали від експертів відмінні оцінки.

Утішитися можна лише тим, що мед iз гідроксиметилфурфуролом можна використовувати для випічки. Річ у тім, що при температурі понад 120 градусів ця небезпечна речовина руйнується.

Варто констатувати, що на протестованих ємкостях iз медом виробники не акцентують на тому, що у них натуральний продукт. Експерти вважають, що це певного роду недопрацювання. Бо на полицях магазинів нерідко є і штучний мед, який роблять із цукру, крохмальної патоки , води, лимонної кислоти і відповідного ароматизатора. І виробники останнього також не поспішають напоказ афішувати свою істину сутність. А споживачі часто купуються на дешевизну, а потім дивуються, що «мед якийсь не такий». Читати дрібний шрифт на етикетках ще не всі люди навчилися.

ПОПЕРЕДНЄ ТЕСТУВАННЯ

Наприкінці минулого року експерти протестували п’ять марок меду різнотрав’я (квітковий, луговий): «Медодар», «Премія» (урожай 2014 року), «Пасіка», Mellis та органічний «Екород»(урожай 2013 року). За результатами лабораторних досліджень «Тесту», завищений вміст гідроксиметилфурфуролу був у протестованих зразках «Пасіка» — баночка 270 г (ТОВ «Українська Медова Група», м. Кіровоград) і Mellis — банка 500 г (ТОВ «Трейд Марк», м. Київ). Для першого сорту нормою є не більше 25мг/кг. У Mellis виявилолся 30,7мг/кг, у баночках «Пасіка» — аж 92,16мг/кг. Також перевищив норму для меду вищого сорту — не більше 10мг/кг «Медодар» — баночка 250 г (ТОВ «Сан Бі Україна», с. Мокрець Київської області). У ньому виявили 24,95мг/кг гідроксиметилфурфуролу.

 

ВАРТО ЗНАТИ

Мед — гігроскопічний продукт, тобто він вбирає вологу з повітря. Цю властивість використовують, виготовляючи пряники-медівники. Вони повільно черствіють саме тому, що мед насичує їх вологою з довкілля. Гігроскопічність меду диктує вибір тари для продукту. Його не варто зберiгати у дерев’яних ємкостях, особливо, якщо деревину попередньо не висушували як треба. Бо мед «витягне» з бочечки вологу — й матиме неприємний присмак. Бочечка взагалі може розтріскатися — і мед почне витікати.

 

 

  • Не варто їсти пуд солі

    Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>

  • Перекус без сюрпризів

    У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>

  • Дати перцю, а не трухи

    Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>

  • Повір очам своїм

    У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>

  • І хай розпуститься брунька чайного дерева

    Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>

  • Пальма в шоколаді

    Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>