Готують щастя за рецептом

У тривожні будні особливо приємно зробити невелике свято близькій людині. А коли День закоханих наближається, особливо маючи машину, можна організувати для двох кількаденну надзвичайну смачну подорож. Понад півроку тому одеситка Лала Тарапакіна ініціювала проект «Знайдено в Україні»: вирішила разом з друзями розповісти про маловідомі найкращі куточки країни. У пошуках нових місць сумарно уже проїхали без перебільшення тисячі кілометрів. Читачам «Смачного життя» Лала презентує кілька смачних місць і уточнює: «Якби метою проекту «Знайдено в Україні» був пошук гастрономічних вражень, цей проект не закінчився б ніколи. Команда автоподорожі про любов до рідної країни досі ледве пересувалася б від однієї колиби до іншої де-небудь на Закарпатті».

Справжня кавова Мекка, але не Львів

На Закарпаття варто вирушати по солодощi, вино і... каву. Кондитерська Валентина Штефаньо в самому центрі Ужгорода — клондайк кондитерських шедеврів світового рівня за місцевими цінами: сам Маестро готує для своїх гостей легендарний торт «Ужгород». А ще кажуть, якщо ти скуштував каву в Ужгороді, то не зможеш її пити деінде. Бо тут добре розуміються на зернах, обсмажуванні та кавоварінні.

Закарпаття — це традиційно винний регіон. Скажімо, в селі Середньому неподалік Ужгорода є знаменитий винний погріб довжиною аж кілометр. Вирили його ще п’ять століть тому турки.

Якщо додавати до гастрономічних вражень історичні та романтичні, то неодмінно варто заїхати у старовинний австро-угорський парк «Воєводино». Упорядкована за кошти сучасних меценатів територія розташована лише за півсотні кілометрів від Ужгорода. Там можна не лише годинами гуляти пішки, а й сісти на осідланих коней.

Найсмачніший банош, найсправжніший бограч, найміцніші настоянки, взагалі будь-які страви та напої винятково з префіксом «най» можна знайти у Нижньому Селищі Закарпатської області. Банош тут готують на вершках, бограч — без води, на природних соках м’яса та овочів, настоянки — без цукру. У самому Нижньому Селищі й трохи далі, в селі Іза, на вас чекають знамениті сироварні. «Селиська» створена під патронатом швейцарських колег. А сироварня «Бараново» в Ізі — зразок справжнього ековиробництва, облаштованого власними силами. Ці місця — справжня екзотика для міщан: можна подивитись, як пасуть і доять корів, овець та кізочок, поспостерігати за процесами виготовлення та дозрівання сирів. Завершити (чи розпочати) поїздку Закарпаттям варто відвідинами Хустського замку, милуючись, як захід сонця одягає гори в червоне вбрання.

Закохані під покровом Великої Ілони

Ель, сидр, кальвадос шукайте в Чинадієвому Закарпатської області. Там є старовинний замок Сент-Міклош, який ось уже кілька років відновлює художник-ентузіаст Йозеф Бартош. Зведено будівлі ще у XIV столітті. Тут жила і кохала прекрасна Ілона Зріні — національна героїня Угорщини та Хорватії. Її любов до ватажка повстанців, молодого та сильного Імре, на 14 років молодшого за неї, була яскравою, взаємною, короткою. У результаті, за звірячими законами воєнного часу, Ілона втратила все: і коханого, і дітей, і все своє майно. Померла в Туреччині, у вигнанні. Але її колишній дім вважається одним із найщасливіших місць кохання. Інколи тут навіть гуляють весілля — це обіцяє вічний щасливий союз, освячений духом Великої Ілони.

Неподалік, за декілька кілометрів від Чинадієвого, на схилі гори Ловачки ви зможете (доклавши певних зусиль) відшукати знаменитий «Кельтський двір» з особливою історією. Більше 2000 років тому на цьому місці було велике кельтське поселення з кам’яними стінами — оппідум. Сьогодні тут готують за кельтськими рецептами смачнющі настоянки і наливки, які зберігають у древніх підвалах, виритих полоненими турками 400 років тому. Згадувані ель, сидр, кальвадос — усе це можна посмакувати в дегустаційній залі, де відтворені елементи побуту кельтів. До напоїв подають м’які сири елітних сортів, які виготовляють тут же, в «Кельтському дворі». До речі, будьте готові до того, що побачите справжні дерева кипариса, хурми, ківі і навіть пальми.

Зимове свято

А по найсмачнішу юшку — зрозуміло, з білих грибів, вирушайте до Вижниці Чернівецької області. Опісля — баранина на кістці, багаті трав’яні чаї, чорничні джеми, які особливо смакують із млинцями, мед із різнотрав’я. Але спочатку милуватиметеся вершинами Буковинських Карпат і згадуватимете мелодію «Червоної рути» Володимира Івасюка. Схили там доволі пологі, а гори не злі — можна піднятися на вершину, милуватися краєвидами і слухати шум водоспадів. Надзвичайно гарне і, власне, містечко Вижниця, де збереглася архітектура австрійських часів.

А неподалік, близько 70 км їхати, — село Бояни. Там можна зупинитися у не надто «розкрученому» гірськолижньому комплексі для лижників-початківців. Оснащений сніговими гарматами, тож сніг на схилах найближчі кілька місяців буде. А пригощатимуть стравами української і румунської кухні. Здивують смакотою з диво-печі, яка облаштована під землею.

РЕЦЕПТИ

Хто не матиме змоги відправитися у романтично-кулінарну подорож найближчим часом, дещо із запропонованої смакоти може зготувати вдома.

Страва з картоплі, яєць і домашньої ковбаски — рокот-крумплі. Ця страва одночасно проста і смачна. Вона не потребує точної рецептури: покладайтеся на власний смак і враховуйте кількість людей, для яких готуєте.

Потрібні: картопля, відварена у мундирі, варені яйця, сметана, сир, сіль, домашня ковбаска, кріп. У глиняний горщик викладаєте шарами: картоплю, яйця, ковбасу і знову картоплю. Щедро поливаєте домашньою сметанкою, посипаєте кропом — і через 40 хвилин «томіння» у духовці страва готова.

Справжній карпатський банош, за традицією, готують чоловіки. Гуцули роблять це винятково на вогнищі, щоб страва пахла димком. Але й приготовлений у домашніх умовах банош — це смачна страва. На дві порції потрібно: 200 г кукурудзяної крупи, 500 мл домашніх вершків (сметана чи молоко не підходять — справжній банош готують тільки на вершках), копчене сало або бекон, бринза. Варто зауважити, що закарпатська бринза відрізняється від «звичайної» — це розсипчаста, дуже солона суміш у вигляді перетертого сиру.

Готуємо. Вершки треба вилити у чавунний казан і, помішуючи, довести до кипіння. Потім тоненькою цівочкою всипати крупу і дати їй трохи поваритися і загуснути. Консистенція баноша має бути, як у густої манної каші. Найвідповідальніше: щойно банош загусне, його треба збивати дерев’яною ложкою, доки на поверхні не з’являться маленькi крапельки масла. А вже тоді додати окремо підсмажені шкварочки і бринзу за смаком. Банош їдять гарячим. Навіть дуже гарячим. З овочів найкраще смакують зі стравою малосольні огірочки.