Хрещатик, 5: єдиною домiнантою тут поки що є будiвельний кран. (Фото Олексiя IВАНОВА.)
Принаймні так вважають колективи архітекторів, які подали свої проекти на відкритий конкурс пошуку концепції реконструкції площі, з якої починається Хрещатик. Танцювати авторам довелося від головної ідеї — будівництва тут комплексу об'єктів у підземному просторі та готельно-офісного комплексу «Столичний» замість зруйнованої будівлі на Хрещатику, 5. Усі сім проектів, виставлені на огляд у Будинку архітекторів, «грішать» надлишковістю. До того ж всі вони є відображенням полярних точок зору на те, як буде забудована ділянка, що вивільниться на Хрещатику, 5.
До речі, за цією адресою хто тільки не «жив». Будівля, що народжувалася ще наприкінці XIX століття як концертний зал, у підсумку перетворилася у прибуткове місце купця Рабиновича з готелем і ресторанами. В радянські часи тут оселився чиновничий люд. Згодом це був і Будинок оборони, потім — Головпоштамт. На початку XXI століття все повертається на круги своя — до ресторанів, готелів і розваг.
Концепція єврореконструкції Європейської в кожного архітектора своя. Хоча чітко простежуються дві позиції авторів. До першої слід віднести прихильників висотного акценту на розі вулиць Хрещатик і Грушевського. Бо нібито потрібна висотка — домінанта, яку б можна було побачити звідусіль. Найбільшої уваги заслуговує сорокаповерхова «свічка», яка через свою напівпрозорість та додаткові світлові ефекти нагадуватиме воду, що б'є ключем, а самими авторами названа «фонтаном скла». Прихильники іншої точки зору до хмарочосної гігантоманії не тяжіють. Стосовно будівлі по вул. Хрещатик, 5, проектами передбачають споруди від 8 до 16 поверхів, не більше. Наприклад, пропонують збудувати на цьому місці головну вежу столиці, яку вінчатиме позолочений купол з фігурою архангела Михаїла. Вже другий покровитель Києва на одній вулиці — на майдані Незалежності і на Європейській площі.
По-своєму автори намагалися вирішити і транспортну та пішохідну проблеми цього дуже важливого вузла Києва. Тут тобі і дворівнева підземна транспортна система в усіх напрямках руху від Європейської, і два тонелі з підземним паркінгом тощо. Але, на думку заслуженого архітектора України, професора Міжнародної академії архітектури Євгена Лішанського, в жодному з проектів, на жаль, немає задовільного рішення цих проблем. Бо підземна транспортна розв'язка теоретично є цікавою, але на практиці, через рельєф пагорбів, будь-який з'їзд у бік Подолу неможливий взагалі.
Не знайшли підтримки запропоновані проекти в більшості випадків і з боку відомих фахівців під час громадського обговорення майбутньої концепції. Лейтмотивом багатьох виступів було переконання, що реконструкція такої пам'ятки архітектури, яким є ансамбль Хрещатика, повинна відбуватися в руслі модернізації, не руйнуючи вже існуюче, а кожна нова споруда повинна вписуватися в історичний центр міста. Тож як лише не називали конкурсні дітища колег — і хаосом, і варварством, і містечковим хуторянством. Як приклади наводилися наслідки реконструкції Бессарабки та майдану Незалежності, де інтереси інвестора перевищили композиційні закони краси і гармонії. На думку деяких архітекторів та істориків, Хрещатик не повинен бути «висотним», для хмарочосів є й інші центри міста. Отже, геть «домінанту», і все тут.
Водночас, на думку авторитетного фахівця в галузі охорони пам'яток, начальника відділу проблем забудови міста та його історичної частини Головархітектури КМДА Віктора Вечерського, розвиватися повинен навіть історичний Хрещатик. Адже Київ не є Херсонесом Таврійським — мертвим містом, де все законсервовано, тож реконструкції лякатися не слід.
Та як би там не було, все це поки що нагадує ворожіння на кавовій гущі. Адже, як зазначив «УМ» Євген Лішанський, цей конкурс є лише пошуком концепції, ідеї, від якої слід у подальшому відштовхуватися, привід для роздумів, і ні в якому разі не привід для прийняття будь-яких будівельних рішень. Отже, будівниче «майна — віра» найближчим часом на Європейській площі не лунатиме. Фахівці передбачають, що в подальших пошуках цілком можливим є винесення питання реконструкції на замовний або навіть міжнародний конкурс.
Стосовно існуючих семи проектів, учора, коли матеріал готувався у номер, компетентне журі повинно було прийняти рішення і визначитися щодо концепції. Та, як прогнозує пан Лішанський, переможця навряд чи визначать і, швидше за все, продовжать роботу над пошуком.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
