Замість пігулок — у Карпати!

22.01.2015
Замість пігулок — у Карпати!

Вадим Березовський. (автора.)

Нещодавно в Римі і французькому містечку Бріансон відбулися засідання міжнародної медично-наукової конференції на тему «Клімат і здоров’я». Низка заходів, у яких взяли участь провідні науковці та медики з Італії, Франції, Швейцарії, Португалії та України, були присвячені гострим питанням стану здоров’я жителів Європи. Фахівці б’ють на сполох: рівень захворюваності населення зростає з кожним роком — як у Європі, так і світі загалом. І якщо своєчасно не вжити заходів — людство невдовзі опиниться перед прірвою. Про те, що можна протиставити цій тривожній тенденції, «УМ» розповів завідувач відділу клінічної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, доктор медичних наук, професор Вадим Березовський, який був єдиним представником України на цьому міжнародному заході.

«Сучасні діти більше часу проводять із комп’ютерами, ніж із однолітками. Це призводить до зниження інтелекту покоління»

— Вадиме Якимовичу, світова медична спільнота давно стверджує: людство тотально хворіє, якість здоров’я населення погіршується з кожним роком. Чи є конкретні зрушення в цьому напрямi?

— Незважаючи на те, що на фармацевтичному ринку з’являються тисячі нових ліків, як і нових методів лікування, хвороби беруть своє. Якщо в середні віки це були такі пошесті, як чума, сибірська виразка, холера, то зараз хронічні форми захворювань набувають характеру епідемій. Переважно — хвороби дихальних органів і серцево-судинної системи.

Ще одна проблема, яка нині стоїть дуже гостро, — загроза інтелектуальному розвитку молоді Європи. З кожним роком захворюваність дітей зростає швидше, ніж дорослих. Організм дорослої людини певною мірою може протидіяти недугам завдяки імунітету, а в дітей такого захисту не вистачає. Як і критичного мислення, щоб мати змогу самим регулювати свою поведінку. А батьки настільки зайняті, що не можуть приділити належної уваги дітям. Відтак малеча більше часу проводить із комп’ютерами, айпедами, ніж із однолітками. Зрештою це призводить до зниження інтелекту покоління. І це — загроза майбутньому Європи загалом.

— Конференція, з якої ви повернулися, мала назву «Клімат і здоров’я». Це збiгається з тими напрямами і дослідженнями, які проводить ваш iнститут?

— Так, починаючи з часів Олександра Богомольця, який заснував наш заклад, при iнституті працював відділ з проблем впливу гірського клімату на організм людини. Щорічно організовували експедиції на Кавказ, куди брали з собою і практично здорових людей, і хворих, і шахтарів з Донбасу, обстежували там, як відбувається відновлення організму в умовах високогір’я.

Зверніть увагу, що люди, які постійно живуть у горах, ніколи не мають зайвої ваги, вони худорляві, жваві, енергійні. Енергійність гірських народів добре ілюструє історія людства. Скандинави, які жили в горах (вікінги), тримали в страху всю Європу. Курди — гірська нація — теж дуже войовничі. Як і кавказці. У них не було землі, треба було якось харчуватися, тому грабіж, війна, захоплення чужих земель було їхнім пріоритетом.

Клімат, як було відомо ще Гіппократу і Авіцені, формує психологію людини. І жорсткі умови гірського життя вимагають від людини ініціативності, настирливості. Ось чому нині європейці схиляються до думки, що дітей, які мають розумову відсталість, варто виховувати не в містах, а створювати для них школи-інтернати в гірській місцевості. Цьому було присвячене друге засідання конференції у Бріансоні — містечку, яке розташоване на висоті 1600 метрів над рівнем моря. Нині тут — головний санаторно-курортний осередок для таких дітей з Європи. Малюки там навчаються, і головне — дихають зовсім іншим повітрям, ніж у забруднених містах. Крім того, показники щільності населення в містах у кілька разів переважають допустимі санітарні норми. У Києві також концентрація населення значно вища за допустиму. До речі, серед усіх населених пунктів України, навіть враховуючи такі промислові міста як Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, максимальний рівень захворюваності дітей — у Києві. На другому місці Севастополь, де також велика концентрація населення плюс скупченість технічних засобів — флот, ремонтні майстерні.

Резолюцію нашої конференції нині розглядають у Всесвітній організації охорони здоров’я. Якщо її врахують — відкриється перспектива створення Європейської програми оздоровлення населення Європи. Хочу звернути увагу, що Україна має прекрасний регіон Карпати, який дуже мало використовується для оздоровлення. Колись ми хворих із серцево-судинними захворюваннями спрямовували в Кисловодськ. Там цілющу дію справляє не так вода «Нарзан», як гірське повітря. А ми маємо у Карпатах будинки відпочинку, але так і не створили спеціалізованих легеневих, кардіологічних чи неврологічних закладів.

Перед поїздкою на конференцією я зустрічався з представниками курортів Трускавця та інших міст карпатського регіону, обговорили можливі майбутні завдання. Тож нині формуємо нові напрями в українській медицині, які враховуватимуть європейські тенденції щодо максимального використання природних кліматичних факторів для оздоровлення людини. Бо скільки б ми не придумували нових фармацевтичних засобів, усі вони, по-перше, діють короткий час, по друге — впливають на весь організм, а не тільки на хвору систему, і по-третє — перелік протипоказань до кожного фармакологічного засобу більший, ніж показання до його вживання. Немає такої лікувальної речовини, яка діяла б тільки на один орган. Усі ці речовини розчиняються в крові, циркулюють по всьому організму, і якщо, скажімо, людині лікують шлунок, то при цьому порушують стан печінки, лікують легені — порушують стан мозку, щитоподібної залози тощо.

За результатами конференції мене призначено одним із трьох координаторів цієї програми. Щойно вона буде затверджена та отримає фінансування від європейської спільноти, у нас з’явиться змога конкретно розвивати даний напрям.

«Брак рухової активності і фізичного навантаження «б’є» по імунітету»

— Проблема захворюваності дітей, зниженого імунітету дуже актуальна нині для України… Чому сучасні діти часто хворіють?

— Доки дитину виховують вдома, вона спілкується з обмеженим колом людей. Щойно малюк приходить у садочок — коло спілкування більшає в рази. І маємо ефект «соломи»: коли горить одна соломинка, нічого не станеться. Але коли займеться сніп чи копиця соломи, то згорають відразу всі стебла. Оце і є дефекти міського виховання дітей. Бо в селі діти завжди гуляють на свіжому повітрі, на лузі, біля води, в садку і не спілкуються з такою кількістю інших дітей одночасно. Тож найкраще місце для проживання малюка — село.

— Однак мусимо враховувати реалії — не завжди і не всі мають таку можливість…

— Так. Тому й з’явилася сьогодні така категорія — «дитина, що часто хворіє». Є діти, які половину шкільних уроків пропускають через хвороби. Щоб протидіяти цій тенденції, ми кілька років тому розробили спеціальні технічні засоби, які створюють штучне гірське повітря в умовах міста. Це молекулярні сита, що очищують повітря від бруду, алергенів, мікроорганізмів. Вони працюють сьогодні в багатьох клініках столиці та інших містах. Ідеться про так звану оротерапію (орос — це гори).

— Сучасні малюки часто потерпають від захворювань дихальних шляхів. Бронхіти стали діагнозом сьогодення в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. З чим пов’язана така невтішна тенденція?

— Верхні дихальні шляхи і дорослої людини, і дитини завше забруднені тим, що є в повітрі. Якщо на квадратний кілометр Землі припадає 300-400 чоловік, то в кубічному метрі повітря 100-200 мікробів. А там, де населення кілька тисяч на квадратний кілометр, у повітрі — близько мільйона мікроорганізмів. Тож повітря міста перенасичене патогенною мікрофлорою, і дитина, виходячи з квартири нібито на свіже повітря, дихає великою кількістю мікробів. Імунітет маленької дитини слабий, оскільки малюк ще не зустрічався з інфекцією. Дитина мусить перехворіти усіма дитячими недугами, після чого вже набуває власного імунітету. І так поступово пристосовується до життя в навколишньому світі. Якщо довкілля позитивно діє на неї — дитина залишається здоровою. Якщо ж діє негативно (хімічні отрути, вихлопні гази, мікроби), стає хворобливою.

Ще один фактор, який сильно впливає на зниження імунітету, — недостатність рухової активності. Пам’ятаєте випадки, коли діти помирали на уроках фізкультури? За останні роки було 4 чи 5 таких сумних прикладів. А в селі такого не буває. Тому що там дитина звикла допомагати дорослим на городі, по господарству, і таким чином має достатньо фізичного навантаження, яке позитивно позначається на стані легенів, серця. Сільська дитина росте фізично пристосованою до життя. А організм міської дитини фізично не тренований в достатній мірі. І коли в організм потрапляє інфекція, серцю і легеням треба попрацювати на повну потужність. А цієї потужності немає... Відтак з’являється хронічна форма захворювань — дитина хворіє рік у рік. Єдиний вихід — відправити малюка до бабусі в село, нехай допомагає, набуває досвіду, працює фізично. У місті це неможливо реалізувати.

ДОСЬЄ «УМ»

Березовський Вадим Якимович, патофізіолог, фахівець у галузі клінічної фізіології та космічної медицини.

Народився 1932 року в Києві. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту. Працював невропатологом у Луцькій дитячій лікарні. При Інституті фізіології О.О. Богомольця захистив кандидатську, згодом — докторську дисертацію.

Віце-президент Міжнародної академії проблем гіпоксії, директор Державного науково-дослідного медико-інженерного центру немедикаментозного оздоровлення, реабілітації, терапії «НОРТ» при Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького. Куратор напряму «Космічна медицина» НКАУ. Член («академік») Міжнародної академії проблем гіпоксії.

Активний громадський діяч, організатор акцій проти забудови на території Олександрівської лікарні Києва.

Донька — Ольга Богомолець, заслужений лікар України.

 

ОСОБИСТЕ

Вадим Березовський захоплюється органною музикою, має колекцію старих платівок майже всіх органів Європи. Але переконаний: жоден сучасний прилад не може відтворити живий звук. «Коли слухаєш орган в Домському соборі, то сприймаєш музику не тільки слухом, а й усією поверхнею шкіри, — ділиться враженнями. — У багатьох такі незвичайні відчуття сприяють релігійності. Людина, відчуваючи низькі частоти, не розуміє, що з нею коїться. Психологічний вплив органу на мозок людини дуже сильний. Це пов’язано з низькими частотами та інфразвуками. Деякі можуть викликати і страх, і лють. Бо звуки, які зароджуються при штормі в океані, мають дуже сильний психологічний вплив. Паніку й агресію населення можна навіяти інфразвуком».

Ще більша втіха нашого співрозмовника — онуки. З ними Вадим Якимович намагається спілкуватися якнайчастіше. «У селах старі люди жили довго і щасливо, оскільки не розлучалися з дітьми, онуками, правнуками, — переконаний він. — Усі жили великою родиною. А якщо людина старшого віку залишається на самоті, то дуже швидко втрачає розум. Тільки стосунки з людьми різного віку дозволяють довго зберігати інтелект. Скажімо, педагоги, які спілкуються з школярами після виходу на пенсію. Вважаю неправильним, коли діти і онуки живуть окремо від старших. Спільне життя корисне і для малечі, і для молоді, і для людей старшого віку».