«УМ» на своїх сторінках постійно звертається до літератури «нон-фікшн», що значить просто «непридумане». Інколи такі книжки називають «документальними», але таке означення здається неправильним: біографії, мемуари, есе — яскраві представники «нон-фікшн», але вони базуються на фактах, як їх знає чи пам’ятає автор, а не на документах.

Коли на сцену виходить струнний квінтет Volosi, у залі не наважується поворухнутися жоден слухач. Музиканти енергійними жестами наче будують пісочний замок із українських коломийок, класичних творів, балканських мелодій та джазових обробок. Здається, один різкий порух десь на балконі — і замок на сцені може зруйнуватися.

Днями у столичному Будинку кіно показували фільм «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, на рахунку якого вже понад 30 призів міжнародних кінофорумів, у тому числі так званий європейський «Оскар» — нагорода у номінації «Відкриття року» від Європейської кіноакадемії. Під час інтимних сцен у темному залі якийсь чоловік почав кричати: «Ганьба! Мені соромно!