Ех, яблучко, куди котишся?

«Шувар» як вікно в Європу

Для журналістів iз різних областей конференція почалася з екскурсії чималою територією «Шувару», бо показати там є що. Цей великий оптовий ринок сільськогосподарської продукції з центром передпродажної підготовки, логістичним терміналом, зоною митного оформлення та павільйонами-ангарами, де підтримується оптимальний вентиляційний та температурний режим, працює як сучасний багатофункціональний комплекс, а не як базар у пересічному розумінні. Має успішний досвід експорту плодоовочевої продукції та свої представництва на європейських оптових ринках, а також зажив слави «вікна в Європу» для вітчизняних сільгоспвиробників.

На «Шувар» по досвід підготовки продукції до продажу приїжджають фермери з різних регіонів України. І часто одразу укладають тут угоди на дистанційну торгівлю. Це коли фермер, відправивши машину з продукцією, потім може на відстані відстежувати її збут торговими агентами ринку, вносячи при потребі власні корективи. На відміну від інших крупних оптових ринків України, львівський «Шувар» не ігнорує середніх і дрібних сільгоспвиробників. Необхідність взаємовигідної співпраці з ними засновник групи компаній «Шувар» Роман Федишин аргументував так: «Скажіть, чи дуже потрібний оптовий ринок крупному виробнику, в якого і своя дистрибуція, і свої склади, і можливість самостійно вийти на зарубіжні ринки? Мабуть, не дуже. А от середнім та дрібним виробникам він потрібен безперечно. Бо, наприклад, хіба реально для кожного з них будувати сховища, налагоджувати переробку тощо? Для цього потрібні великі інвестиції. А так наш ринок бере частину відповідних функцій на себе». Директор же ТОВ «РСП «Шувар» Ігор Плотиця підкреслив, що мета очолюваної ним структури — не просто надання виробникам зручного місця для реалізації продукції, а розбудова всієї необхідної інфраструктури між ними та реалізаторами і кінцевими споживачами.

Відтак на конференції обґрунтовувалася ідея, що для оптимальної реалізації сільськогосподарської продукції як в Україні, так і за її межами потрібна комплексна система ринків, куди б разом з оптовими входили регіональні та фермерські, максимально наближені до місць вирощування сільськогосподарської продукції. «Шувар» готується до участі в такому серйозному проекті, як створення в Європі супермаркетів української продукції. Перший планують відкрити у столиці Швеції.

«Влада не поважає виробників, вони — владу»

Але повернiмось до виробництва. Понад 80 відсотків плодів та овочів в Україні виробляють малоземельні фермери та власники особистих селянських господарств. При цьому вони навіть не мають необхідного офіційного статусу, без якого неможливо вийти на організовані ринки і реалізовувати там продукцію за легальними схемами, мати податкові пільги, об’єднуватись у кооперативи і таке інше. Допомогти змінити ситуацію покликане, зокрема, доповнення до діючого нині Закону «Про фермерське господарство», розроблене у Міністерстві аграрної політики. Згідно з ним, власники особистих селянських господарств при бажанні зможуть оформити їх як фермерські господарства сімейного типу. Втім, представники виробників із різних регіонів України ратували на конференції ще й за те, щоб сільськогосподарські підприємства не ділили на особисті, сімейні й фермерські, а об’єднали їх одним статусом. Готуються також інші законодавчі зміни. Дай Бог, вони змінять сумну нинішню ситуацію, коли, за словами одного з учасників, «влада не поважає виробників, а вони — владу».

«Малим виробникам легше і швидше вписуватись у рамки нових вимог, ніж великим, — зазначив у своєму виступі директор департаменту економічного розвитку, аграрного ринку та інвестиційної політики Мінагропроду Віталій Саблук. — І це міф, що малі виробники не можуть забезпечувати якісну продукцію. Можуть! Навіть якіснішу, ніж великі. Але, щоб вони всі вийшли з тіні, зареєструвалися, сплачували податки і дотримувалися стандартів та забезпечували цю саму якість, треба впровадити якомога простішу систему реєстрації та певні преференції».

«Сотні тисяч тонн продукції накопичуються в господарствах селян і не мають виходу на зовнішній ринок через відсутність заготівельних кооперативів, які б забезпечували стандартизацію та збір продукції, та чітких параметрів якості та безпечності», — охарактеризував проблему місцевих плодоовочівників керівник департаменту АПК Львівської облдержадміністрації Осип Магур. Його думку продовжив директор місії Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні Джед Бартон, зазначивши: причиною неуспішності українських виробників є брак доступу до ринкових каналів збуту, відсутність кооперативів та гуртових баз. Відтак розповів про підтримку в рамках проекту «Агроінвест», зокрема, навчальні заходи на базі ринку «Шувар» iз підготовки плодів та овочів після збору, маркетингу та формування цін, логістики, аналізу ризиків. І висловив сподівання, що таке партнерство сприятиме створенню ефективних каналів між малими виробниками і ринками в усіх регіонах. «Коли ми спостерігаємо за тим, як розвивається сільське господарство України, стає очевидним, що воно має потенціал вплинути на загальне економічне зростання та підвищення добробуту українських громадян. А також зробити значний внесок у забезпечення світової продовольчої безпеки», — оптимістично заявив він.

Безпечність плюс «вмикання мізків»

Багато уваги приділили учасники конференції якості та сертифікації виробництва плодоовочевої продукції. На цьому, зокрема, зосередив увагу Тоні Віл, керівник проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні», який уже кілька років працює в наших реаліях.

«Угода про асоціацію містить важливе положення про всеохопну торгівлю, — нагадав він. — Однак запрацює це лише за умови наявності в Україні законодавства з безпечності харчових продуктів, еквівалентного законодавству Євросоюзу. Останнє є досить гнучким і передбачає різні підходи до контролю різних підприємств. Там немає неможливих вимог, однак воно вимагає нових підходів і від виробників, і від державних служб. Останні повинні забезпечити належний контроль без зайвого тиску на виробників. А від перших європейські правила вимагають створити ефективну систему простежуваності».

Як відомо, в липні минулого року ВР прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів», який має на меті гармонізацію законодавства України із законодавством ЄС у сфері безпечності та якості харчових продуктів. Вступ його в дію відстрочено до вересня 2015-го, з перехідним періодом 3-5 років для підприємств. Щоб мали час підготуватися до серйозних змін. Згідно з ним, усі оператори ринку харчових продуктів, крім первинної ланки, повинні запровадити процедури, засновані на принципах HACCP (ця абревіатура означає «аналіз небезпечних факторів та контроль у критичних точках). Учасники зібрання отримали своєрідні підручники щодо впровадження принципів HACCP, розроблені фахівцями спеціально для малих та середніх виробників. «Однак це — лише рекомендації. Важливо зрозуміти сам принцип, а не сліпо копіювати, тоді проблем з упровадженням не буде», — зауважив експерт проекту «АгроІнвест» з питань НАССР Юрій Оглашенний. Він підкреслив: якщо досі первинна відповідальність за безпечність продукції була розмита між виробником та різними контролюючими органами, то тепер вона покладатиметься передусім на виробника, а державні органи лише перевірятимуть.

На ще одній важливій проблемі для дрібних виробників акцентувала доцент Одеського національного економічного університету Марія Осипова. «Для середніх і великих підприємців ще проводяться якісь навчальні семінари, а для малих — ні. І це треба вирішувати у законодавчій площині, — вважає вона. — Дуже доречним, наприклад, було б створення на місцях широкої мережі експертів, які могли б надавати населенню весь спектр необхідних порад та консультацій. У нас про це йдеться десятиріччями, але майже нічого не робиться. Є хіба декілька дорадчих служб у рамках європейських проектів. Тим часом доступне інформаційне забезпечення повинно бути поставлене на державний рівень».

Не обійшли на представницькому зібранні і фактор «вмикання мізків» у прагненні осягнути європейський менталітет. Як висловився один з учасників, «голова повинна бути налаштована постійно мити руки задля чистоти і безпеки, бо інакше є ризик втратити покупців... У нас багато хто на селі тільки для власної сім’ї садить картоплю окремо і потім не труїть її, а окрему свиню для своїх дітей годує без «хімії». У Європі ж такого нема — вони свідомі і самоорганізовані. От до цього і треба прагнути».