Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
«Тунель свідомості» можна подивитися у столичних кінотеатрах — «Кінопанорамі» та «Києві». (з сайта trainsofthoughts.com)
Після допрем’єрного показу Тімо Навотни по скайп-зв’язку спілкувався із глядачами, пояснюючи свою кінострічку: «Я вважаю, це досить справедливий спосіб порівняти людей різних культур різних міст світу. Це наче експеримент над мишами. Ти садиш їх в однакові коробки, а вони поводяться абсолютно по-різному. Тільки тут коробки — це метро, а піддослідні — люди».
Він розповів, чому обрав саме ці метрополітени. Відень став обрамленням для цих історій, адже тут Тімо Навотни живе. В Нью-Йорку, глобалізованому місті, все змішується, переплавляється, тому дуже просто зрозуміти його стиль. Тут пасажири скаржаться: справжній дух міста, який жив у тунелях підземки, помер, сувора охорона обмежила свободу людей. Лос-Анджелес привабив автора справжнім живим кіно підземелля, динамікою, музикою, різною на кожній станції, реперами, брейк-данс-шоу просто у вагоні перед пасажирами. Але у напівпорожньому метро виникає відчуття перебування в провінційному місті: більшість мешканців їздить автівками.
У Токіо дивує повага і ввічливість у підземці: ніхто не розмовляє по телефону, ніхто не вдивляється у вічі сусіда. Однак тут натовп тисне на індивідуальність, так само, як і товкачі, котрі заштовхують людей у вагони в годину пік. Нерідко тут трапляються випадки сексуального домагання та самогубства як звільнення від метушні життя. Гонконг — місце постійного контролю, впорядкованості, однак це ще й джерело комерції, яка руйнує затишок кварталів і виводить гонитву за грошима на перший план.
Після перегляду фільму запрошені гості обговорювали Київський метрополітен у контексті побаченого. Блогер, фотограф Олег Тоцький розробляє проект Музею метро. «Ми хочемо дати людям можливість побачити метро зсередини, побувати там, куди вони, можливо, ніколи не потраплять. Коли будували перехід між червоною і зеленою лініями, «Театральну» побудували в обхід цього тунелю і поєднали із «Золотими Воротами». Колії звідти прибрали, але бетоном тунель не залили через витратність справи. Зараз є ідея створити там музей», — поділився Тоцький і додав, що для здійснення мрії не вистачає тільки одного — грошей.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>