Миколайчики від Лори Васко. (з власного архіву художниці-пекаря.)
«А ви ніколи не замислювалися, чому такі гарнi, барвистi кулiнарнi витвори, як печиво, прянички чи крашанки, ми розмальовуємо раз на рік? Адже це ми можемо робити у повсякденному житті. Чому пухкі духмяні паски випікаємо також лише раз на рік? Або таку смачну і поживну кутю готуємо тільки у новорічно-різдвяні дні? — запитує Лора Васко, художниця і поетеса, дизайнер, а віднедавна — ще й креативний пекар. — Напевне, тому що потреба робити такі речі закладена в наших генах, і проявляється вона саме в ті дні, коли це необхідно. Це — данина поваги нашим предкам, нашим традиціям, це живе в наших аурах, підсвідомості, це, мабуть, вселенське єднання...»
Випічка Лори Васко — це не лише кулінарні, а й мистецькі шедеври. Бо кожне нове деко печива — нові форми, образи і навіть картини. У її кулінарну майстерню — пекарню на дровах «Сорока» — потрапляєш, неначе у казку з ангелами, сонечком, місяцем, зорями, казковими істотами, птахами і квітами. Все пахне солодко, духмяно, медово — словом, святом. Майстриня поспішає переконати, що всі ці витвори і пекти, і прикрашати легко. Зате скільки радості малечі від цього!
Рецепт миколайчикiв вiд Лори Васко такий. Для тіста потрібно 100 г вершкового масла, 120 г борошна і 50 г цукрової пудри. Для цукрової глазурі — один білок, чайна ложка соку лимона, 250-300 г цукрової пудри.
М’яке масло змішати з цукровою пудрою, всипати борошно і замісити тісто. Скачати його в кулю і покласти в холод мінімум на годину. Далі розкачати тісто і формами вирізати бажані фігурки. (Форми можна навіть власноруч вирізати з консервної банки, купити магазинні або вирізати тісто склянками). Майстриня каже, що складні фігурки вирізає власноруч: «як по полотні пензликом, так по тісту ножиком». Момент кулінарного творіння надихає сам по собі, і нові мотиви з’являються несподівано і рясно. Лора радить спробувати і читачам пофантазувати над пластом тіста. А далі вирізані фігурки треба викласти на деко і випікати при температурі 180 градусів хвилин 7-9. Коли печиво охолоне, його слід пофарбувати з допомогою пензлика кольоровою цукровою глазуррю, нанести малюнок, за бажанням — ще прикрасити кондитерськими намистинками.
Для цукрової глазурі потрібно збити білок із лимонним соком, поступово додаючи цукрову пудру (майстриня радить не шкодувати цукрової пудри: піна має бути тугою і густою). Розділити глазур на кілька частин, до кожної додати сік (буряковий, вишневий, смородиновий, обліпиховий, какао, куркуму, мелену суху петрушку чи шпинат, терту молоту цедру лимона). Змішуйте ці природні барви — отримуйте нову палітру кольорів, нові відтінки — все, як у художній майстерні. Не забудьте залишити трохи білої глазурі, щоб потім нанести малюнок кондитерським мішечком чи шприцом. «Таким чином ви отримаєте ніжне, хрумке новорічне пісочне печиво, яке, як бачите, і справді легке в приготуванні — підсумовує Лора Васко. — Для того, щоб надати йому індивідуальності, додайте до тіста свій улюблений інгредієнт: корицю, мигдаль, цедру, мак, ваніль...».
Звичайно, майстриня, хобі якої — смачна випічка, а особливо різноманітний багатозерновий i корисний хліб без дріжджів, — перетворилося вже в сімейну справу, має власні плюси, бо випічка її — лише зі справжньої печі і з використанням дубових дров. Утім спечене з любов’ю і в звичайній духовці будь-яке тісто автоматично стає незрівнянним. Тому не забувайте про любов, яка має стати одним з головних інгредієнтів святкових миколайчиків.
Не забувати про печиво, яке пекли нам наші мами і бабусі до новорічних свят, радить викладач столичного вишу, яка уклала кілька кулінарних книжок, Тетяна Гусак. Спечіть за збереженим дослідницею української кухні рецептом цукеркове печиво. Для нього бажано придбати 200 г карамелі в шоколадній глазурі. А ще потрібно 2,5 склянки борошна, 0, 5 чайної ложки розпушувача тіста, 0,5 чайної ложки солі, 2 склянки цукру, 300 г вершкового масла, 2 великі яйця (або 3 маленьких), 0,5 чайної ложки ванільного цукру, 200 г шоколаду з карамельною начинкою.
Духовку розігріти до 175 градусів. Застелити 2 дека пергаментом. У мисці змішати борошно, сіль, склянку цукру, соду. Збити склянку цукру і масло, додати яйця і влитии масу в борошно. Замісити тісто. Розкачати його товщиною в півпальця і склянкою вирізати кружечки. На кожний покласти шматочок шоколаду і закрити кружечком, вирізаним чаркою. Випікати 15 хвилин. Вийняти і дати охолонути на деці. Перекласти на таріль.
Можна спекти сирне печиво — миколайчики. Візьміть півкілограма нежирного сиру, розітріть його з пачкою м’якого маргарину, додайте неповну ложку соди, погашену оцтом, а затим — борошно (стільки, щоб тісто було, як на вареники). Розкачайте його товщиною 1 см і виріжте фігурки. Змастіть печиво збитим яйцем і присипте цукром, розмішаним із кольоровими кондитерськими намистинками. Викладіть на деко і випікайте при температурі 180 градусів хвилин 15—18. Печива вийде багато — вистачить обдарувати всіх!
Передноворічні дні — благодатні й овіяні чудесами. Не шкодуйте подарунків — і ви також будете обдаровані благодаттю.
За переказами, у Малій Азії, в місті Патара, що в області Лікії, жив юнак Миколай — чесний, працелюбний, сором’язливий, дуже щирий серцем. Він нікому ні в чому не відмовляв, усім допомагав, кожного підтримував, усе, що мав, роздавав нужденним. А вночі він заходив до бідняків непоміченим i клав бiля них усе, що мав — іграшки, ліки, речі, їжу. Довго люди бентежилися такими проявами щедрості і не могли здогадатися, хто ж — їхній благодійник і таємний доброзичливець. І навіть влаштували своєрідне стеження за нічними вулицями і якось помітили Миколая з торбиною подарунків. Відтоді за ці прості людські чесноти його призначили своїм архієпископом. Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога — благодать творіння чудес.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
