Операція зі звільнення заручників від життя

І все-таки це був штурм школи. Неоголошений, не названий владою Росії своїм іменем, але таки штурм. До такої думки схиляється більшість західних та найсміливіші з російських фахівців. Питання: чи могли влада Росії разом зі спецслужбами та військовими діяти таким чином, щоб суттєво мінімізувати кількість жертв у Беслані, залишається страшним, таємничим і — до того ведеться — навіть неетичним. Про останнє можна судити хоча б з того, як політичне керівництво Нідерландів, попросивши у Кремля пояснень, чому така величезна кількість жертв операції зі звільнення заручників, наступного дня, у неділю, змушене було вибачатися.

Путін оголосив війну тероризмові. А майже чотири сотні загиблих у цій трагедії стали не мирними жертвами, а жертвами військового стану, “нєустойкою” великої вітчизняної війни.

Британські експерти з боротьби з тероризмом на прохання Бі-Бі-Сі по гарячих слідах оцінюють операцію російських спецслужб у Північній Осетії.

Джон Макаліз, колишній офіцер британського спецназу САС: “У мене склалося таке враження, що вони (російські спецслужби. — Ред.) хотіли проникнути у школу і вбити “поганих хлопців”, а не врятувати дітей”. Х'ю Макменнерс, колишній офіцер САС, вважає, що “російський уряд дуже хотів, щоб операція розвивалася і закінчилася згiдно з планом. Вийшло навпаки. Я вважаю, що в політичному сенсі — це катастрофа”. Уілф Оуен, експерт з оборони і безпеки, навіть намагається іронізувати: “Все вилилося у перестрілку в стилі Дикого Заходу: гули автомобілі, скрізь бігали цивільні, але все це мало нагадувало скоординовану військову операцію”.

Тім Ріплі, експерт з оборони і тероризму університету Ланкастер, врештi резюмує: “Президент Путін відомий своєю жорсткістю. Враховуючи його репутацію, я не здивуюся, якщо це все ж був штурм будинку. Стосовно реакції Заходу, то вона буде головним чином проросійською: ми дечим зобов'язані росіянам за їхню підтримку війни з терором”.

Американський експерт з боротьби з тероризмом Стівен Бланк в інтерв'ю радіостанції “Свобода” намагався оцінити дії російського спецназу більш зважено: “Можна з упевненістю сказати, що спецназу Росії бракує того досвіду, який накопичили ізраїльтяни за багато десятиліть та американці за останні три роки. Але питання не стільки в компетентності російського спецназу, скільки в компетентності всієї російської армії та її командування. Врешті-решт, спецназ та сили особливого призначення — це відносно невелика група військовослужбовців, яка має діяти за надзвичайних обставин... Стан регулярних військ, розвідки та внутрішньої безпеки залишає бажати кращого. Російська армія охоплена корупцією, і це добре відомо. Російські військові не дуже добре навчені і не в стані виконувати поставлені завдання”.

Відомий російський військовий експерт Павло Фельгенгауер в інтерв'ю кільком виданням (німецький канал громадського телебачення ZDF, радіостанція “Свобода”, “Новая газета”) заявив, що вважає штурм школи в Беслані спланованою акцією російських спецпідрозділів. “Цілком очевидно, що з самого початку, тобто з 1 вересня, коли відбулося захоплення заручників, російська влада та спецслужби брехали, причому навмисне брехали про те, що відбувається, — переконаний вiн. — Зокрема, навмисне брехали про те, скільки там заручників, значно применшуючи їхню справжню кількість, про те, що загарбники відмовляються вести переговори, хоча в дійсності переговори відмовлялася вести російська влада. Тобто влада з самого початку рішуче, як і у випадку з Дубровкою, взяла курс на штурм будівлі за будь-яких обставин, незважаючи на будь-які втрати. Що, власне, і сталося. У мене з перших хвилин не було сумнівів, що це штурм, коли я почув, як кореспонденти Бі-Бі-Сі, які перебували на місці події, все це описували. Над приміщенням школи для підтримки штурму з'явився ударний броньований гелікоптер Мі-24. Він не міг так швидко з'явитися, якби це було спонтанне бойове зіткнення. Хоча авіабаза і розташована поруч з Бесланом, але все одно неможливо, знаючи, скільки часу потрібно, щоб дати пілотам інструкцію, навіть якщо гелікоптер заправлений та завантажений зброєю, а екіпаж був одягнений у форму і чекав. Раніше, ніж за півгодини, гелiкоптер не міг з'явитися. Ясно, що пілотам було поставлено завдання і вказано час, коли потрібно там бути. Це не поліцейський гелікоптер, який стежить за дорожнім рухом, це ударна броньована машина, і їй нічого робити у повітрі, якщо не йдуть бойові дії. Це був дійсно штурм, але підготовлений дуже погано. Тобто те, що сталося, не є доказом, що він був спонтанним. Вибух, який, за офіційною версією, став причиною штурму, не був випадковим. Це малоймовірно. Чому, якщо там був випадковий вибух, потрібно кидатися на штурм, ламаючи попередні плани?! “Альфа” так не працює. Навіть якби всередині стався вибух, вони відразу на штурм не пішли б, якби вони його не підготували і все не було б готове. Операції “Альфи” завжди підготовлені, розпочинаються у визначений час... Це страшенна невдача наших спецслужб. Вони взагалі влаштували там “Брестську фортецю”, бо ще й танки підтягнули”.

Громадська думка Заходу перебуває у стані глибоко шоку від дій російської влади, яка впродовж всієї трагедії в Беслані намагалася приховати правду. Провідні американські та британські газети пишуть про радянські методи російської пропаганди, звинувачують Кремль у свідомому поширенні брехні та пророкують зниження рейтингу Путіна.

Британська “Таймс” у статті “Взятий в облогу Путін шукає відповіді”: “Нація — у шоці і хоче знати, чому російська влада не зуміла попередити трагедію в Беслані. Як з'ясувалося, корумповані та некомпетентні служби безпеки сприяли трагедії”. Це натяк на інформацію, яку розповсюдив “Iнтерфакс” — про те, що загін терористів заплатив мiлiцiонерам 20 тис. доларів за дозвіл безперешкодно пройти з Чечнi до Беслана. Газета робить закид безпосередньо Путіну, який, на думку журналістів, “визнав свою відповідальність за смерть сотень людей лише частково”: “Він жодного разу не згадав Чеченську Республіку у своєму короткому зверненні у зв'язку з терактом у Беслані. Він зазначив, що Росія зіштовхнулася із загрозою міжнародного тероризму, а зовсім не з проблемою чеченських повстанців”.

Головний редактор провідної бельгійської газети “Ле Суар” Бертріс Дельво вважає: “Немає сумнівів, що терористи вдалися до варварських дій, для яких не існує виправдання. Але не викликає сумніву й інше: незалежно від того, ким були терористи, саме лиш засудження їхніх дій без спроб сконтактуватися з ними, саме мовчання, самі напівправди і саме застосування сили не запобіжить повторенню таких випадків. Бо йдеться не про окремий випадок. Беслан вписується у криваву серію чеченського конфлікту. Починаючи зі свого погано прорахованого нападу на Чечню, Путін лиш те і робить, що уникає відповідей, говорить про тероризм в хвилини, коли фіаско його політики є очевидним. Путін стає сталінським, а тому небезпечним”.

Найбільш відомий радянський “перебіжник”, колишній полковник КДБ Олег Гордієвський в інтерв'ю британській газеті “Дейлі Телеграф” висловлює думку, що Путін з самого початку виношував плани штурму школи, незважаючи на кількість жертв. Перед цим він терміново “забезпечився” засудженням Радою Безпеки ООН дій терористів, що дало В. В. П. карт-бланш на розв'язання кризи таким чином, яким він забажає. Гордієвський наголошує: “Всупереч сигналам, які розсилає його оточення, начебто він є улюбленцем російського народу, Путін є шокуюче нечутливим до смерті людей”. Гордієвський наводить приклад, коли у серпні 2000 року президент РФ навіть не зразу перервав відпустку після повідомлення про загибель підводного човна “Курськ”. “Путін переконаний, що йому брутальною силою вдасться змусити чеченців до слухняності. Кілька сотень убитих школярів з Північної Осетії — це замало, щоб змусити його змінити курс”, — вважає Гордієвський.

Британська “Гардіан” дещо цинічно зауважує: “Хочемо ми того чи ні, але ця бійня пішла на користь чеченській справі... Кривава і матеріальна ціна утримання Чечні є високою і все зростає”.

Не менш жорстко коментує події в Беслані російська преса. Газета “Вєдомості” пише: “Громадяни Росії поступово починають усвідомлювати, що вони постійно перебувають під загрозою терористичних актів... То де ж чітко сформульована політика стосовно Чечні, яка поклала б край цій бійні?” “Московськiй комсомолєц” робить однозначний висновок: “Москва увесь час бреше нам”. Близька за тоном і “Нєзавісімая газета”: “Залишається ще багато неясного стосовно цих трагічних подій. Частково — з об'єктивних причин, але також частково тому, що влада намагається тим чи іншим чином замулити чи спотворити правдиву інформацію. Врешті-решт правда таки спливе на поверхню. Але, як здається, влада вже так звикла до постійної брехні, що вдається до неї за інерцією, незважаючи на наслідки”. “Комерсант” пише: “Виходить, що діти загинули не від того, що в Чечні десять років не припиняється війна, а тому, що на Росію наступає світовий тероризм”. А Юрій Рост у “Новой газєтє” робить жорсткий узагальнюючий висновок: “У нашої влади і терористів спільна мета: виробити в нас страх. Влада і бандити потрібні одне одному. Зневага до людини, до живого — їхня ідеологія. Всі ми — заручники”.