«Суспільний телеканал має вплинути на власників комерційних»

28.11.2014
«Суспільний телеканал має вплинути на власників комерційних»

Осман Пашаєв: «Новини на суспільному телеканалі мають стати камертоном, завдяки якому на комерційних зменшиться можливість маніпулювати інформацією». (НТКУ.)

Нещодавно до команди Національної телекомпанії, яка готується до переходу з нового року у формат суспільного мовника, приєднався журналіст Осман Пашаєв — очолив інформаційний напрямок з розвитку суспільного мовлення. В інтерв’ю він розповів про своє бачення роботи в нових умовах.

Новини не продаються

— Османе, за два тижні ви вже визначилися, як розвиватимете інформаційне наповнення суспільного мовника?

— Суспільне мовлення — це насамперед довіра людей. Новини на суспільному телеканалі мають стати камертоном, завдяки якому на комерційних зменшиться можливість маніпулювати інформацією. Інформаційному суспільному мовленню треба створити той фундамент довіри, поруч з яким власники комерційних каналів змушені будуть знаходити баланс між своїми бізнесовими інтересами та інтересами глядачів.

— Що найважливіше у новій роботі?

— Об’єктивна та незаангажована подача інформації. Новини на каналі не продаються. Крапка! Наше завдання нині — подавати глядачам різнобічну інформацію, різні точки зору.

— Телеглядачі пам’ятають ваші сюжети у новинах СТБ, користувачі інтернету мали змогу дивитися, що ви знімали у Туреччині, Криму. Щось можете виокремити з попереднього журналістського досвіду?

— Насправді, найбільше роботи в мене було в Києві, на каналі СТБ. Принаймні тоді найбільше займалися журналістськими розслідуваннями. Це були часи сильного драйву. Наприклад, якось ми перевдяглися в даішників і стали в Кончі-Заспі з радарами. Заміряли швидкість всіх ВІПів — Януковича, Ющенка, Тимошенко, — коли вони проїжджали пішохідний перехід. Це були тижні важкої роботи, треба було прокидатися о п’ятій ранку. Але з того виходили круті репортажі. Це ми першими (ще у 2008 році) придумали винайняти літак, щоб пролетіти над Межигір’ям. Тоді на комерційному мовнику такі речі були можливі...

Я сподіваюся, що подібні репортажі будуть можливими й на суспільному мовнику! Адже те, як живуть народні обранці, виборці мають знати. В ефірі суспільного мовника мають бути розслідування. На комерційному ТБ вони можуть не знайти собі місця через бізнес-інтереси конкретних людей.

— Наскільки недостатнє фінансування може стати на заваді для швидких та ефективних змін?

— Рішення про корпоратизацію є, і це важливо! Національна суспільна телерадіокомпанія України не буде державним підприємством. Окрім того, у суспільного мовника є чотири роки фінансування з бюджету і можливість мати п’ять відсотків ефірного часу реклами.

Однак головне — це команда. Команда, з якою ти робиш спільну справу. Люди й особистості завойовують довіру глядачів. Можна написати який завгодно найкращий статут суспільного мовника, але саме журналісти робитимуть контент цього мовника.

«У Крим повернутися можу, але не факт, що звідти зможу виїхати»

— Ви робили сюжети про Революцію гідності, репортажі з Туреччини, де люди також вийшли на вулиці на знак протесту, розповідали про події у Криму. Чи готові повністю відмовитися від репортерсько-журналістської діяльності?

— Я не є громадянином Туреччини. Тому мені було легше залишатися журналістом під час тих, доволі неспокійних, подій. На майдані Незалежності у Києві було складніше. Бо це моя країна! Це місто, в якому я прожив до того 11 років. Пережити знову події 18 чи 20 лютого я би не хотів нізащо в житті! Так, була купа роботи, включення були щогодини. Загиблі, «Беркут», розпач — усе це пережито. Без героїзму. Бо страху було багато. Але, мабуть, журналістика не уникає таких речей. І в ефірі суспільного мовника буде те, що відбувається навкруги та в країні. Чесно та неупереджено.

Після Євромайдану у Києві почалася окупація Криму. І я повернувся на півострів та почав власний проект — запустив «Відкритий кримський канал». Однак зараз уже не можу потрапити у Крим. Скоріше, можу, але не факт, що звідти зможу виїхати. Принаймні живим і здоровим…

Я виїхав із півострова у травні. Хоча мав з’явитися на допит до слідчого комітету Російської Федерації. Таке ігнорування — це вже вагомий привід, щоб мене затримати. Лише зараз, уже у Києві, розумію, наскільки сильно я тоді міг «нарватися». Тоді ще не було війни на Донбасі, і, чесно кажучи, я не розумів масштабів трагедії.

Ми вп’ятьох їздили по всьому півострову, показуючи, які жахливі речі відбуваються навколо: як захоплюють військові частини, приміщення, що відбувається з прокуратурою, міліцією. Як, врешті-решт, виглядало фарсове святкування приєднання Криму до Росії. Ці речі, виявляється, шалено дратували тих людей, які все змінювали у вкраденому Криму. Але я не розумів, чим усе це може закінчитися для мене. Лише зараз, знаючи скільки людей у Криму зникло або загинуло, — з’явилося розуміння того, що могло статися.

ДОСЬЄ «УМ»

Осман Пашаєв, 37 років

Народився в Узбекистані.

Закінчив Кримський факультет Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за фахом «аудит і бухгалтерський облік».

Працював ведучим прямих ефірів студії мовлення кримськотатарською мовою ДТРК «Крим».

Із 2001 р. — репортер у новинах «Інтера», «5-го каналу», НТН.

2006—2010 рр. — «Вікна» СТБ.

2011 р. — спецкореспондент на ТВi.

2011—2013 рр. — керівник інформаційної служби кримськотатарського телеканалу АТР у Сімферополі. Власкор мовника у Туреччині.

З листопада 2014 року — очолив інформаційний напрямок з розвитку суспільного мовлення Національної телекомпанії.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>