Від Першої світової — до АТО

Перехрестя воєнних доріг

«Війна — одне з найбільших лих, що має тяжкі наслідки для людства. Коли нівечать і вбивають усе живе, це великий злочин проти суспільства. Те, що було в період Першої та Другої світових воєн, більше не має повторюватися в нашій історії», — зазначає завідувач відділу Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років» Ірина Петрівна Васильєва. Вона каже, що працівники музею акцентували увагу на жахливих катастрофах минулого століття, прагнучи застерегти від розпалювання Третьої світової війни, початком якої можуть стати бойові дії на сходi України.

У багатьох відвідувачів виникають питання щодо назви виставки. Та якщо згадати останню книгу Нового Заповіту, можна простежити своєрідну символічність. «Об’явлення Св. Івана Богослова», або «Апокаліпсис», — саме так називається книга Нового Заповіту, у якій описуються події, сповнені численних катаклізмів і див, що передуватимуть Другому пришестю Ісуса Христа на землю й відбудуться після нього. Таким чином «апокаліпсис» став синонімом кінця світу, катастроф планетарного масштабу. Саме такою є сутність світових воєн, які двічі охоплювали світ упродовж ХХ століття.

«Зібрані матеріали ми подаємо впереміш, тут не простежується хронологічного структурування. Адже ті емоції, переживання та страждання, яких зазнали в роки Першої та Другої світових воєн бійці та їх рідні, неможливо розмежувати. Вони об’єднані однiєю антигуманною сутністю воєн», — розповідає Ірина Васильєва.

Виставка складається з прологу, основної частини та епілогу. Обпалений під час сутичок на вулиці Інситутській світлофор, що є одним із головних елементів прологу, представленого у вигляді художньо-реліквійної композиції «Перехрестя воєнних доріг». Тут є також фотографії, зброя, військове спорядження учасників світових воєн і трагічних подій на сходi України. Обпалений світлофор разом iз дорожнім знаком «Головна дорога» символічно змальовують нинішню проблему. Вони вказують напрям, але не можуть відрегулювати шлях до кінцевої мети — життя без воєн. Людство не робить належних висновків і знову й знову опиняється на перехресті воєнних доріг.

Страшне лице воєн

«Тільки диявол, нечистий дух міг так по-демонськи спотворити, знівечити коротке людське життя, наповнити його стражданнями, яких би вистачило для сотень поколінь роду людського...» — занотував 28 липня 1944 р. у своєму щоденнику, нині представленому в експозиції, відомий український письменник і громадський діяч Олесь Гончар.

Основна частина проекту «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни» розміщена у виставковій залі. Тут представлені фотографії, спогади героїв, на чию долю випало одразу дві світові війни. Серед них — генерал Семен Краснопєвцев, командир партизанського з’єднання Сидір Ковпак, червоноармієць Захарій Остапенко. А як багато полеглих на полі бою бійців, чиї імена досі залишаються невідомими! І нині тривають пошуки зниклих безвісти. «Маємо змогу бачити записки до солдатських медальйонів, знайдені разом з останками воїнів у 2012 р. пошуковцями спеціальної групи «Вертикаль». Солдати загинули під час оборони Києва й понад 70 років вважалися зниклими безвісти. Нині їхні імена встановлені й повернуті з небуття. На сьогодні понад 4 мільйони радянських воїнів, загиблих під час Другої світової війни, вважаються зниклими безвісти», — розповідають працівники Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років».

Скорботний підсумок подіям світових воєн підбивають документи Надзвичайних комісій з розслідування злочинів проти людяності. Війни ХХ ст. — це тисячі знищених міст і сіл, зруйнованих заводів і фабрик, пам’яток культури, екологічні катастрофи. Переглядаючи фото зруйнованої церкви в Дюнкерку на півночі Франції, знищеного ядерним вибухом католицького собору Уракамі в японському місті Нагасакі, проймаєшся жахіттям воєнних років. Храм Уракамі, що завалився 9 серпня 1945 року, поховав під собою прихожан, які прийшли на службу Божу. Собор перетворився на гору каміння, і тільки обпалені тепловими променями статуї Івана Богослова, Пресвятої Богородиці та Розп’яття Христове з ангелами вистояли, вселяючи надію людству на спасіння. 1980 року на місці зруйнованого храму було побудовано новий собор Уракамі, а руїни колишнього перенесли до Парку миру, розташованого неподалік.

На виставці вперше експонуються сакральні предмети, пошкоджені в час руйнування Успенського собору Києво-Печерської лаври: риза до ікони Богородиці з дитиною, митри, фрагменти царських врат, ангелів. Цього не змогла знищити навіть війна, як не змогла вона стерти зі свідомості людини пам’ять, культуру, почуття моралі, віру.

Крим і Донбас

Завершує експозицію фотолітопис подій на Майдані, у Криму, а тепер — на сходi України. Світлини, надані фоторепортерами Єфремом Лукацьким і Максимом Дондюком, фотокореспондентом журналу «Тиждень» Святославом Птіциним, членами Спілки фотохудожників України, волонтерами, показують нам реальність подій, що відбуваються на сходi держави. І предмети сьогодення, які зараз уже є історичними пам’ятками, навіть більше беруть за душу, ніж жахіття двох світових воєн.

Увагу людей привертає пошкоджена кулями куртка Олега Міхнюка, який брав участь у бойових діях у Афганістані, з перших днів на Майдані очолював Восьму «афганську» сотню самооборони. А коли почалися бойові дії на сходi України, став добровольцем 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». 20 серпня, прикриваючи відхід свого загону, Олег Міхнюк загинув. Волонтери привезли на виставку куртку бійця, у якій він зустрів свою смерть. «Зовсім нещодавно нам iще передали матеріали Олега, серед яких — його обмундирування, військове спорядження, посічена осколками карта, хрестик. Найближчим часом ми будемо поповнювати виставку цими матеріалами», — розповідає завідувач відділу Музею історії Великої Вітчизняної війни.

Виставковий проект «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни» триватиме у музеї до кінця року.