Перші прозріння і розчарування

Одночасно з церемонією відкриття в «Україні», у кінотеатрі «Київ» показали повну режисерську версію скандальної стрічки «Німфоманка» Ларса фон Трієра, яка складається з двох частин і триває 5 iз половиною годин. Із боку організаторів цей жест був своєрідним натяком, що на «Молодості» кожен знайде собі місце — чи то естети з патріотами, чи любителі провокацій. Зрозуміло, що Трієр зі своїми витівками не вписався би в урочистий захід, де все проходить згідно зi сценарієм. Згадаймо хоча б прем’єру «Німфоманка. Частина 1» у Берліні. Тоді режисер-провокатор прийшов у футболці з написом «Персона нон-ґрата Каннського фестивалю», відмовився спілкуватися на прес-конференції і всіма своїми вчинками показував, що в труні бачив вище суспільство з його удаваними цінностями. Трієр, як і його німфоманка, гордо несе свій хрест. Режисер вклав в уста жінки з ненаситним сексуальним апетитом сенс свого життя — небажання лицемірити, бажання плюнути у вічі боязливій толерантності сучасного суспільства і позбутися святенницької боязні називати речі своїми іменами. Ті, хто раніше бачили першу частину «Німфоманки» у кінотеатрах, у повній режисерській версії, зрозуміли, що Трієр не так хотів показати гріхи молодої жінки Джо (Шарлота Генсруб), яка кожну ніч проводить з іншим чоловіком, як проблему самотності, і ще раз довести, «що всі чоловіки козли». На цьому поки що провокації кінофестивалю закінчилися.

Тож наступного дня на «Молодості» показали сатиричний фільм Ельдара Шенгелая «Блакитні гори, або Неправдива історія». До показу цієї картини у глядачів ще жевріла надія, що «ця зима нас змінила». Шенгелая зняв антирадянське кіно, в якому висміяв грузинську бюрократію, у 1983 році, коли йому було 50 років. Пройшло немало часу, проте ще й досі чиновники чи не в кожній державній установі говорять цитатами з фільму. Таке прозріння засмучує та водночас стимулює негайно міняти систему.

У картині розповідається, як молодий сценарист приносить папки з рукописом на кіностудію. Він носить їх із кабінету в кабінет. Всі обіцяють до ранку прочитати. Проте минає рік, але так ніхто й не прочитав, папки з рукописом загубилися. Чиновники були зайняті значно важливішими справами — варінням яєць, приготуванням кави, зриванням винограду, бенкетами... На засіданні, де обговорювалася доля сценариста, один із героїв каже: «Я не встиг прочитати, але я підтримую». «Я показав повну байдужість до людини. Де б стрічку не показували, у кожній країні казали, що це про них», — зазначив пан Шенгелая в улюбленому ним Києві, в якому не був 23 роки.

«Молодість» цього року проходить у 44-й раз і жодного разу за цей час жодна зі студій не підводила фестиваль. Якщо попередньо була письмова домовленість, що студія передасть копію фільму для демонстрації у Києві, то які б не були вагомі причини, а стрічку доправляли на «Молодість». Цього разу організатори до останнього чекали на фільм «Дурість» Юрія Бикова від петербурзької студії «Рок». Глядачі масово розкупили квитки на стрічку, яка показує недолугість російської бюрократичної системи і справжні реалії життя в провінційному місті. Проте «російська студія «Рок» повідомила про неможливість показу, мотивуючи свою відмову «вимогами прокатника», — пояснили організатори «Молодості» і попросили вибачення у глядачів за перше розчарування.