Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Цьогоріч фестиваль проводила громадська організація «Театральна платформа» за благодійної підтримки фонду «Розвиток України» та партнерської допомоги Київського академічного Молодого театру і особисто Андрія Білоуса.
З Івано-Франківська привезли спектакль «Готель двох світів» культового драматурга Еріка Еммануеля Шмітта в постановці Ореста Пастуха, вельми перспективного режисера, якого кілька сезонів тому запросив на постійну роботу в театр художній керівник Ростислав Держипільський (режисер «Солодкої Дарусі» та «Нації» Марії Матіос). Зі Львова — амбіційний документальний проект «ДИПЛОМ» Сашка Брами, присвячений проблемам вищої освіти в Україні. Протягом двох років Сашко і кільканадцять волонтерів збирали інтерв’ю в абітурієнтів, студентів, випускників, їхнiх батьків і родичів, викладачів та високопосадовців — на основі цих реальних історій постав спектакль, який грають енергійні студенти-актори ЛНУ ім. Івана Франка. У програмі фестивалю було коротке «паломництво» до Черкаського обласного академічного театру імені Т. Шевченка, де театрали змогли подивитися одразу дві вистави — Тамари Трунової («Лєна» Дмитра Левицького) і Антона Романова («Історія про людину, з якою трапилася історія» Кіри Малініної). Ці два опуси — результат роботи «Черкаської театральної лабораторії», в якій однією з обов’язкових умов була співпраця молодого режисера з молодим українським драматургом.
Інновація від цьогорічного форуму молодої режисури — «Школа професійного глядача», що працювала у формі дискусійного клубу. Кожен охочий міг залишитися після вистави і взяти участь у відкритому обговоренні репрезентованої роботи, висловити власні враження, порівняти їх із рефлексіями провідних українських театрознавців, поставити запитання авторам і критикам, словом, упритул наблизитися до театрального бекграунду і розпочати діалог із його завсідниками. Протягом фестивалю відбувалися відкриті для всіх лекції й майстер-класи, головною темою яких, звісно, була режисура як професія і світогляд.
Попередні два і цьогорічний фестиваль навіть найбільших скептиків («ой, молоді, та що вони там уміють?») переконали у факті: з’явилося нове покоління режисерів. Вони поступово видозмінюють наш театр, заряджаючи його потужною енергією, заповнюючи оновленими смислами, привчаючи до іншої розстановки творчих сил.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>