ПоДОНки

31.08.2004
ПоДОНки

Руками рядових мiлiцiонерiв i службiстiв влада робить «свiй вибiр». (Фото Олексія ІВАНОВА.)

      Відтоді, як на столичному ринку «Троєщина» пролунали вибухи, минуло більше тижня. За цей час подія набула відверто політичного забарвлення: влада з підконтрольними їй силовиками намагається прив'язати до вибухів нібито членів Української народної партії та працівника «5-го» каналу. Iз цією метою у бойову стійку сумирно стали всі засоби агітації. І це лише початок. Адже невдовзі справу мають передати до суду, і там, без сумніву, з'являться потрібні «картинки» та зізнання.

      Про це та про «жменю російського гексагену» в українських виборах читайте   Скоро ти таке дізнаєшся про свого Ющенка, що тобі стане погано», — так лякав у ефірі «Громадського радіо» одного з симпатиків  В. Ю. «видатний» російський політтехнолог Марат Гельман, котрий зараз продовжує працювати на замовлення чільників СДПУ(о) й метою своєї участі в українській виборчій кампанії називає будь-що недопустити до президентства Віктора Ющенка. Заанонсований Гельманом відрізок часу минув, і що ми дізналися нового? Ну за сприяння таких «гельманів» близькі до есдеків «видавці» явили світові кілька книжечок нібито з компроматом на Ющенка, назбирати який по архівах, як уже писала «УМ», довго й нудно намагався ледь не весь оперативно-розшуковий склад вітчизняних силових органів. «Згори» також забезпечують спроби «авторів» і «видавців» провезти ці гиденькі примірники чорного піару з гастролями по Україні, щоб зі змістом псевдовикривальних агіток ознайомилися не лише глядачі каналів «Інтер», «1+1», УТ-1, а й люди на місцях. Ну то й що? Ефекту — нуль. Хоч як би не займалися окозамилюванням придворні соціологічні служби, незалежні моніторингові дослідження показують, що президентський рейтинг Віктора Ющенка стабільно високий і кандидат від влади в імовірному другому турі відстає від лідера опозиції не менш як на 7 відсотків. При цьому Ющенко вдався до своєї виправданої і, за великим рахунком, єдиної зброї — поїздок по регіонах та безпосередньої «змички» з простими виборцями. У тих областях, якими Ющенко вже відкатав стартову частину свого передвиборчого турне, його рейтинг істотно зріс, місцями — на 10 відсотків, заявляють керівники штабу В. Ю. На УТ-1 — у заповіднику «медведчуківщини» — з'явилася реклама Ющенка, і тепер уже навіть найзатурканіші виборці здогадалися, що він нікуди не подівся і таки проводить свою кампанію, хоч як би її замовчували теленовини. Максимум, на що вистачило фантазії Банкової, — це обставити кожен рекламний ролик «Так! Ющенко» «політичними застереженнями» і «позиціями» кандидатів-маргіналів, котрі остаточно викрили суть свого балотування в президенти — отримувати гроші за перешкоджання Ющенкові, поливання його брехнею. Пан Яковенко ще матиме змогу відповісти за звинувачення на адресу десятків тисяч людей, присутніх 4 липня на Співочому полі, в «лживой народной поддержке», за один день якої начебто платять більше, ніж сталеварові чи шахтареві. На відміну від Яковенка, Козака і тому подібних «шісток», справді ідейні виборці, яких більшість,  не продаються. Вони забезпечують своїй симпатії стабільно високий виборчий рейтинг, більше того, готові всіма методами відстояти прозорість виборів та сам результат вибору.

      Ну як таке може стерпіти влада, для якої недопущення перемоги Віктора Ющенка — справа честі? Тієї честі, якої у влади та її сателітів немає й близько. А тому в хід ідуть усе нові, примітивні й вигадливі, але головне — численні «кулі з лайна», дрібні провокації й серйозні уколи, підніжки й погрози. Гарант Кучма, який так не любить «політичних пігмеїв», фактично благословив їх на вседозволеність заявами про те, що ці вибори будуть найбруднішими, в усьому винна опозиція, а влада має перейти у спадок лише прибічникові чинного режиму. Відтак яйцеголові політтехнологи засукали рукави — і процес пішов із подвоєною енергією. Ображеному на Ющенка президетові Всеукраїнської асоціації працездатних інвалідів Журавку з Цурюпинська наймають зал для прес-конференції, аби він ще раз повторив для «темників» суть абсолютно безглуздої колізії, пов'язаної із зачитанням на мітингу записки про згвалтування. Керівник бутафорського виборчого штабу Януковича Сергій Тигіпко опускається до підлої брехні, коли говорить, ніби Алік Асланов на Житомирщині вчинив самоспалення через те, що в штабі «Нашої України» йому не дали грошей за агітацію на користь Ющенка, хоча відомо: селянин підпалив себе через те, що представники районної влади через симпатії Асланова до опозиційного кандидата відмовили йому в наданні комбайна. Брудна снігова куля брехні, цинізму й маразму наростає.

      Власне, і до минулого тижня було безліч прикладів, аби ще і ще раз наголосити на аморальності владного табору разом із його верховними головнокомандувачами, начальниками штабів, міліцейськими і прокурорськими церберами, найманими політтехнологами без страху й докору сумління, пропагандистськими глашатаями та рядовими шістками. Фольклор та його творці, переживаючи весь цей безмір на собі, жартували: якщо Віктор Янукович, глава донецького клану, — «ДОН», то ті, хто з ним і за нього, — «поДОНки». Але те, що сталося на ринку «Троєщина», дає підстави вважати, що виборча кампанія вступила у фазу найбільшого цинізму й фактично підійшла впритул до визначення «злочин проти людства». «Кризові менеджери», впроваджувачі провладних політтехнологій, «силовики» та штатні активісти кампанії на підтримку Я. і проти Ю. остаточно перейшли межу християнської моралі, порушивши навіть заповідь «Не убий!», і отримали право зватися просто подонками, без лапок і виділень.

* * *

      Ще два роки тому «російський варіант» виборів в Україні здавався неможливим у принципі — виборів у ручному, тоталітарному режимі, коли існує єдиний сильний висуванець влади, його зброя — сильна рука, ця рука веде переможну війну проти тероризму й у сортирі задовольняє не себе, а електорат, котрий бажає «мочіння» ворогів «Отєчєства». Саме так до влади прийшов Путін, який після відставки Єльцина створив у країні кризову ситуацію на чеченському грунті. Один за одним злетіли в повітря житлові будинки в Москві й Волгодонську, винними назвали чеченських терористів, не надто звертаючи увагу на владні вуха, що стирчали за мішками з гексагеном, вихованець КДБ промовив кілька знакових фраз — і прилетів на винищувачі до президентства. Здавалося, це в них так. А в нас — ні Чечні, ні війни, ні гексагену, за якихось сім місяців до виборів конкретного кандидата від влади не існувало в природі, зате був яскраво виражений лідер опозиції та електоральних симпатій. Але декому здалося, що Україна має наслідувати Росію — зі звичним кількарічним відставанням — і тут, у конкретному випадку організації кампанії з недопущення передачі влади у ключовий для цієї самої влади момент. Що ж сталося? На Троєщинському ринку в Києві 20 серпня вибухнули дві саморобні бомби, одна жінка-прибиральниця померла від травм, тринадцять осіб (серед них — п'ятеро іноземців) зазнали ушкоджень різної важкості. І виявилося, що це не кілерство на замовлення й не бізнесові розборки (таке траплялося раніше, хоча зараз стало зовсім рідкісним явищем — усе вже поділено й усталено). Це — політична акція «прибічників опозиції», які прагнуть «повалення існуючого політичного режиму». Серед цих «гаврилів принципів» — буцімто двоє членів Української народної партії з блоку Ющенка та один працівник «5-го каналу» тієї самої проющенківської спрямованості. Вони «хотіли сколихнути Україну, дестабілізувати ситуацію як у нашій державі, так і в нашій Україні», — заявив на прес-конференції 26 серпня заступник міністра внутрішніх справ Петро Опанасенко.

      Але відповідь на запитання, хто є хто й що за цим стоїть, у цьому випадку знайти значно легше, аніж у московському гексагені.

      Пан Опанасенко ще в 2000 році був «зам по опєратівной города Кієва» й трохи проколовся на стеженні за Георгієм Гонгадзе, про що на відомих плівках у розмові з Кучмою говорить тодішній шеф МВС Юрій Кравченко. Як видно, «справа Гонгадзе» не зменшила прагнення Петра Опанасенка вислужуватися, виконуючи явно незаконні накази, і на нових, уже значно вищих, посадах. «Зам по опєратівной» викрив активістів-«бомбістів», які насправді виявилися мододими людьми 17—23 років, майже тінейджерами.

      Привертає увагу той факт, що розробники «троєщинського» сценарію навіть не спромоглися підшукати на ролі чи то виконавців, чи то підставних осіб звичних алкоголіків та бомжів — осіб без певного місця політичної «прописки». Названі ж особи — Пастух, Савченко, Швиденко — безпосередньо причетні до партій та організацій, які є маріонетками влади і відомі саме за провокативною, технологічною роллю на виборах. Згадаймо тут і походи переодягнених студентів під фашистськими прапорами УНА Коваленка — партії, яка має значну підтримку влади, а сама натомість силкується перед телекамерами поклястися в симпатіях до Ющенка. І функцію всеукраїнського об'єднання «Тризуб» ім. Бандери, активісти якого залюбки виконують доручення «згори» і «від імені націонал-демократів» духопелять комуняк навіть тоді, коли вони йдуть в одних опозиційних колонах із націонал-демократами. І призначення партії «пилососа» Богдана Бойка — так званого «Народного руху України за єдність», який відпрацьовує отриманий «нал» тим, що створює на виборах блоки для відбирання голосів у «Нашої України» та пробує оголошувати «компромат» на «нашоукраїнців». Про Корчинського й говорити зайве.

* * *

      Цікаво, скільки в нашого міліцейського керівництва совісті й розуму, щоб приписувати «бомбістів» до кола Віктора Ющенка? Щоб видавати за дійсні докази їхніх протиправних діянь банки з-під кави, марганцівку, мобільні телефони, пластикові труби, цвяхи, касети від фотоплівки? Такий набір є чи не в кожній київській квартирі. А менти посилюють враження про «терористів» начебто конфіскованими книжками «Тактическая подготовка мотострелковых и танковых подразделений», «Терроризм и террористы», «Настольная книга будущего командира (начальная военная подготовка)». А ще — листівками «Русского блока», «Свободи», зі свастикою, за Ющенка, текою з написом «Кацапи і комуняки», газетою «Бандерівець» і роздруківками сайту «Темник». При цьому нагору на прес-конференції дбайливо підкладають не паперовий варіант есдеківського «Темника», а саме листівки на підтримку Віктора Ющенка. У міліцейської еклектики — свої антипатії. Не даремно глава МВС Микола Білоконь обіцяв пити три дні після перемоги Віктора Януковича.

      Якщо показані ментами «терористи»-опозиціонери хотіли так уже дестабілізувати ситуацію, прагнули, аби після вибухів «люди задумалися» (про що? — Авт.), то чому не підірвали якусь владну установу? Чому саме базар, до того ж — у п'ятницю ввечері, коли в «китайському» секторі майже немає покупців? Вибух забрав життя однієї людини, а не багатьох, але й ця кров лягає незмивною плямою на совість пп. Білоконя, Опанасенка та їхніх зверхників і буде звинуваченням у суді, чекати якого недовго. Цю подію розробляли довго, фактично ще з часу отієї заяви Марата Гельмана про Ющенка і «таке про нього». Міліція мала час отямитися й перешкодити злочину, але не захотіла й не змогла, виступивши в ганебній ролі «силового» органу виборчого штабу Кучми—Януковича—Медведчука. Варто згадати: за гарячими слідами вибуху на Троєщині, задовго про оприлюднення міліцейських версій про політичний підтекст вибухів, «УМ» отримала інформацію про те, що адміністрація Троєщинського ринку попереджала працівників про можливість терактів, а на базар із дивними, незвичними перевірками приходили не такі, як завжди, «правоохоронці». Але провокатори в погонах і в «штатському» пішли далі й після вибухів підігріли протестні хвилювання ринкових торговців, додавши до їхніх пікетів нестримності й неконтрольованості. Навіть провладна преса (конкретно — «Комсомольская правда в Украине»), не отримавши вказівки що до чого, 27 серпня писала: «Вночі (після першого пікету та денного блокування «троєщинцями» руху транспорту. — Авт.) з'явилася банда якихось малоліток — чоловік двадцять, які металевими урнами перегородили дорогу й почали кидатися під машини. Їм підвозили навіть пиво, чіпси, ковбасу. Вони зникли так само швидко, як і з'явилися. Хто й для чого влаштовував подібні провокації — невідомо». А вам це не нагадує організованих шабашів у Донецьку, де петеушники перешкоджали з'їздові «Нашої України»? Активності «братків» у Мукачеві? Тих самих пацанів під маркою УНА, яким старші груп видають гонорари одразу по закінченні провокаційних мітингів?

* * *

      Зрозуміло, що мета влади — не вивести на чисту воду радикалів-хуліганів. Вона сама їх і придумала, підготувала. Головне — справді дестабілізувати ситуацію в країні й створити підгрунтя для «російського варіанта» у відповідь на погрози опозиції варіантом «грузинським».

      Недаремно прес-конференція пана Опанасенка відбулася через якихось три-чотири дні після того, коли прес-служба Президента від імені голів МВС, СБУ і Генпрокуратури розповсюдила заяву, в якій повідомила про провокаційні заходи, що, за даними «силовиків», готуються в середовищі опозиції і мають на меті дестабілізацію політичної ситуації. «Влада обіцяє безпорядки — не сумніваюся, вона їх дійсно влаштує», — казав керівник офісу Ющенка Олег Рибачук. Справді, «анонс» «силовиків» та президентських «адміністраторів» не змусив довго чекати своєї реалізації. Замість того, щоб розслідувати й запобігти, правоохоронці розголосили й простимулювали вибухи. Вбито людину, близька до Президента та його сім'ї преса великими заголовками на першій сторінці смакує цвях розміром з авторучку, що пройшов крізь око й застряг у мозку жертви. Що має після цього засісти в мізках решти українців? Чи не вдарить чорний, тепер навіть червоний від крові піар по самій владі бумерангом? Бо не такий усе ж народ тупий, аби вірити, ніби цивілізована опозиція в сумирній країні буде підривати базари з невідомою метою. Недовіра й ненависть до влади після відповідних роз'яснень зросте ще більше, і рейтинги зміняться знову не в бажаний для К. і Я. бік.

* * *

      Та згадаймо ще раз про «російський слід». Навряд чи буде помилковим вважати, що благословіння на задіяння «силового», «вибухового» сценарію Київ отримав від Москви, яка сама цей сценарій і вигадала та випробувала рівно одну президентську каденцію тому. Не дарма ж такими частими були цього літа зустрічі Кучми з Путіним, котрий нарешті підтримав Януковича, що терпляче стояв над душею. Не даремно в навколополітичних колах мусуються дані про консультування російськими спецслужбами нашої СБУ та про негласне існування в структурах Служби безпеки України штабів підтримки виборчої кампанії Віктора Януковича. До «Троєщини» українські «силовики» докотилися по Каширському шосе — вулиці в Москві, де подібне сталося в 1999 році й забрало 121 жертву.

      Лідер звинуваченої УНП Юрій Костенко провів паралель між вибухами на «Троєщині» й підпалом Рейхстагу, внаслідок якого Гітлер прийшов до влади в Німеччині й насадив диктатуру. Кандидат у президенти від Соцпартії Олександр Мороз назвав «троєщинський скандал» свідченням «готовності спецслужб виконати замовлення нинішнього режиму на зрив виборів або невизнання їхнього результату». Крім того, лідер соціалістів назвав ці події повторенням провокації спецслужб проти нього під час президентської кампанії 1999 року, коли прихильника Мороза Іванченка назвали винним у підриві гранатою кандидатки в президенти Наталії Вітренко в Кривому Розі. Тоді підупав рейтинг Мороза, тепер у прицілі подонків-політтехнологів — інший найсильніший суперник кандидата від влади — Ющенко.

* * *

      Чого хотіла влада цього разу — також попсувати рейтинг опозиційного кандидата чи одразу перейти до найжорсткішого сценарію — скасування виборів? Не виключено, що один замисел накладається на інший. Україна — таки не Росія: опозиція в нас значно сильніша, аніж у північних сусідів, і готова поборотися на виборах до кінця. У 1999 році Путін зумів прийти до влади лише через гексагенові проломи, Кучмі того року для перемоги було досить «антиморозівської» гранати РГД у Кривому Розі й штучно підлаштованого протистояння з представником «червоної загрози» Симоненком. Через п'ять років привид вибухового сценарію виборів прийшов і в Україну, але й гексаген не гарантує владному режиму збереження на вершині. Бідкання «кризових менеджерів», лялькових «силовиків» та підконтрольних ЗМІ про загрозу «грузинського варіанту» в Україні та обіцянки не допустити такого розвитку подій свідчать лише про слабкість влади. Адже опозиція бере приводи для розмов про масові акції протесту не «зі стелі», а говорить про це лише в контексті можливих фальсифікацій результатів виборів. А те, що влада готується поставити результати голосування з ніг на голову, вона доводить щодня, в тому числі й поясненнями «по Троєщині».

      А що залишається владі та її підпіркам? Голосити й готуватися. Міністерство внутрішніх справ обіцяє не допустити зміни політичної влади шляхом акцій громадянської непокори після виборів Президента. «В Україні не буде варіанту грузинського», — заявив перший заступник міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко, який запевнив журналістів, що міліція не допустить громадянського перевороту і в разі потреби застосує силу, щоб його зупинити» — це повідомлення інформагенств від 27 серпня. «В Україні неможливе повторення грузинської революції. Я вважаю, що на сьогоднішній день наше суспільство собі не може цього дозволити», — це вже слова згаданого вище «викривальника» Петра Опанасенка, іншого заступника міністра ВС, від 28 серпня.

      При цьому, навіть приставивши до Ющенка численних шпигунів та «топтунів», прослуховувачів телефонів та відеооператорів «у цивільному», але все одно не маючи доказів підготовки хоч якихось збройних сценаріїв у штабах опозиції, влада — від безсилля протистояти явно сильнішому опонентові — і закладає в бляшанки цвяхи та детонатори, і розводиться про свою готовність виграти таким-от брутальним чином, вогнем і мечем.

      Причому вигравати не обов'язково вибори — їх, виборів, відсутність стане перемогою влади. Скасувати цей процес можна і зняттям із реєстрції основних кандидатів, визнанням виборів недійсними, а можна — і через оголошення надзвичайного стану. Можливо, Кучма і Ко вважають, що такий кризовий сценарій допоможе вберегтися більше, аніж чергове голосування в парламенті з політреформи. Котра, до слова, також ще не скинута з рахунків — є дані, що за позитивне голосування за проект 4180 обіцяють по мільйону доларів більш-меш надійним депутатам і по три «лимони» — хитким.

      Справді, що таке мільярди гривень для людей, котрі вважають, що ця країна призначена для них, для їхнього користування? А там, де фігурують подібні ставки і суми, з'являються й значно серйозніші аргументи. На кшталт виставляння на кін громадянського миру та спокою, збереженням якого впродовж часів незалежності нахваляється Президент Кучма, а під завісу свого правління вирішив зруйнувати...

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>