У цьому соборi в Козельцi вiнчалися Розумовськi.
У неділю на ранковій службі у соборі Різдва Богородиці в Козельці яблуку не було де впасти. Православні відзначали Успіння Пресвятої Богородиці, проте не релігійний екстаз спричинив масове паломництво — уже протягом тижня місто обговорювало новину: у соборі вінчатиметься нащадок Кирила Розумовського, заради чого прилетить аж з Аргентини. «Графський почет приїхав рано раненько, — розповів паламар Дмитро, який прислужував на вінчанні, — десь о 8.30. Таїнство тривало приблизно годину, після чого Розумовський у храмі довго не затримався».
Причина недільних потрясінь у Козельці — граф Андрій Розумовський, прямий нащадок останнього гетьмана України Кирила Розумовського, брата Олексія, фаворита і таємного чоловіка російської імператриці Єлизавети Петрівни. Завдяки братові Кирило став неймовірно багатим і впливовим вельможею. За його ініціативи на батьківщині, в Козельці, було збудовано надзвичайно гарний храм, який став зразком українського бароко.
Вінчатися у прадідовому храмі Андрія Розумовського напоумив його батько. «Я дуже щасливий із того, що потрапив сюди», — зізнався після служби наречений. Спілкуватися з українцями йому було нескладно — Андрій поліглот, знає вісім мов, серед яких значиться російська (але немає української), а от його нареченій український вояж був, вочевидь, удивовижу. Урсула — аргентинка, та ще й католичка, тому всі ключові моменти таїнства вінчання у православному храмі Андрій їй пошепки перекладав на вушко. Наречена була у простому і водночас вишуканому костюмі, а на голові замість вельона мала капелюшок. Під час вінчання пару іменували не інакше, як граф Андрій та графиня Урсула (до речі, Розум походив з простого козацького роду і графський титул отримав від Єлизавети).
Як справжні вельможі Розумовські не дуже прагли ділитися з людьми подробицями свого життя. Відомо лише, що молодому виповнилося 38 років (вік нареченої, як годиться, залишився таємницею за сімома замками) і це його перший шлюб. Останні роки граф Андрій мешкає в Аргентині і, за його словами, займається бізнесом. До цього мав справу в Австрії, але поширювати її на українські терени певно що не збирається, так само як і оселятися на батьківщині. «Про фінансові проекти я ще можу подумати, останнім часом у вас складається сприятлива атмосфера», — розмірковував граф-бізнесмен. А от на пряме запитання про життя в Україні лише засміявся. Вочевидь, вінчання на прадідівськiй землі стало для спадкоємця українського роду більшою екзотикою, ніж бізнес у заокеанській Аргентині.
Проте, на відміну від своїх іменитих предків, нащадки роду Розумовських є дуже частими гостями нашої землі, запевняє настоятель Свято-Воскресенської церкви в Батурині протоієрей о. Георгій. Річ у тiм, що паралельно з будівництвом у Козельці Кирило Григорович облаштовував ще й гетьманську столицю Батурин — звелів звести церкву і палац, хоча бував там надзвичайно рідко. У суботу Андрій Розумовський побував у Лемешах і Батурині, де відстояв у храмі службу, відвідав усипальницю Кирила. Треба сказати, що батуряни вмить визнали у ньому свого: порівнявши зі старовинним барельєфом Кирила, дійшли висновку, що той дуже схожий на свого прадіда — ще би перуку вдягнув і був би як викапаний, прицмокували язиками жіночки.
Не секрет, що від спадкоємця тут очікують хоч якоїсь допомоги. Тепер від колишніх гетьманських розкошів у Батурині залишилися самі руїни: про мармуровий надгробок гетьмана нагадують лише уламки, під'їзд до палацу заріс очеретом, а сама занедбана будівля помалу руйнується у риштуваннях. Директор Батуринського державного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталя Реброва попросила графа посприяти у реконструкції гетьманського палацу і створенні на його базі музею Розумовського, на що Андрій відповів, що це потрібна справа. Цікаво, що жоден із Розумовських у цьому палаці так і не жив, бо після смерті Кирила його сина Андрія призначили послом в Австрії. А палац у зв'язку з боргами перейшов у імператорську казну. Теперішні Розумовські особливої фінансової допомоги колишнім родинним палацам і храмам не надають. Вісім років тому подарували ікони, а цього разу отримали такий подарунок від козелецького храму. «Ми подарували парі позолочені ікони, а щодо їхньої лепти, то поміч уже зроблена — тим, що їхні пращури побудували цей храм», — з усмішкою відзначив настоятель собору о. Михайло.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
