Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Фотовиставка Тараса Полатайка «Вiйна. 11 портретiв» вiдкрила в НХМУ проект «Леви своїх не лишають».
Долю і конем не об’їдеш. Національний художній музей, що на вулиці Грушевського,6, народну мудрість засвоїв ще в лютому, коли потрапив на лінію вогню під час січневих подій. Тоді музейники виявили неабияку мужність, щоб зберегти експонати і всіма силами підтримували Революцію гідності. Минуло трохи часу, і музейники знову «в строю». Тепер їхня місія, як і цілої України загалом, — допомогти військовим у зоні АТО. Так, у працівників Національного художнього музею спільно з Українським центром розвитку музейної справи зародилася ідея благодійного проекту «Леви своїх не лишають». Він передбачає проведення спеціальних заходів, всі кошти від яких передадуть на допомогу пораненим військовим, а також на потреби музеїв у зоні АТО. Щотижня в музеї проходитимуть концерти, кінопокази, виставки, лотерея, буккросинг, майстер-класи та лекції. Благодійні заходи триватимуть «до перемоги», підкреслила заступник генерального директора НХМУ Марина Скирда.
Проект стартував на ці вихідні з фотовиставки Тараса Полатайка «Війна. 11 портретів». Це історії 11 воїнів, які сьогодні перебувають на лікуванні у Головному військовому госпіталі Києва. Продовжили справу «левів» співачка Марія Чеба, гурти Ray Band та фрік-кабаре Dakh Daughters, які в суботу дали благодійний концерт. А в неділю відбувся кінопоказ від об’єднання «Вавілон’13», під час якого глядачі мали можливість обговорити останні події з авторами фільмів. Аналогічні заходи відбуватимуться кожних вихідних.
А вже сьогодні у музеї розпочнеться безпрограшна лотерея та книжковий обмін. Марина Скирда пояснила, що музей та аукціон — речі несумісні. Заклад не може продавати картини. Але полотно когось із сучасних українських художників може виграти кожен, хто придбає квиток вартістю 200 гривень. Раніше музейники думали продавати лотерейні квитки по 100 гривень. Та коли подивилися, які роботи надали художники для проекту, рука не піднялася поставити низьку ціну. Адже реальна вартість робіт значно вища за цю суму. Також паралельно з лотереєю в музеї розпочинає свою діяльність буккросинг. Суть книжкового обміну полягатиме у тому, що відвідувачі обмінюватимуть мистецьку літературу на гроші. До речі, якщо хтось вирішить долучитися до доброї справи «левів», крім фінансової лепти, може принести у музей книги або ж допомогти з організацією концертів. До того ж у музеї виділили спеціальну скриньку для дитячих листів і малюнків, які регулярно передаватимуть воїнам. Зі слів бійців знаємо, що дитячі подаруночки оберігають військових інколи навіть більше за бронежилети.
Що ж насамперед потрібно хлопцям у зоні АТО, у своєму проекті «Війна. 11 портретів» намагався з’ясувати Тарас Полатайко. Він упродовж двох місяців навідувався у військовий госпіталь, робив фотопортрети та записував історії чоловіків, які брали участь у військових діях на сході. Художник цілеспрямовано уникав героїзму. Переконаний, що «краще недоказати, ніж переказати». Його герої на диктофон розказують, як спали на підлозі, у калюжах, у лісі, ловили вужів, запікали їх на вогні, бо не було чого їсти, про проблеми з водою, відсутність касок, бронежилетів, спеціального військового обладнання.
Цікаво, що молодих бійців, яким і двадцяти немає, найбільше непокоїло питання їжі. Сергій розповів художнику, що «офіцери заливалися «згущонкою», а їм видавали неякісні пайки, від яких у бійця настільки розболівся живіт, що той «на посту втратив свідомість», бо в аптечках не було жодної таблетки.
Олександр iз 28-ї бригади (позивний «Джокер»), порівняно з Сергієм, зрілий чоловік і досвідчений боєць. Його більше турбує відсутність «фахівців і офіцерської мужності». «Їх в «учебках» затуркали. Молоді офіцери відмовляються стріляти, бо не знають, як списувати боєприпаси. Та й форма, яку видають, вся стухла. Її вистачає на місяць», — дивлячись на портрет Олександра, відвідувачі ніби самі потрапляють у палату до пораненого бійця і слухають його розповідь про бої в АТО.
Завдяки цьому проекту музейники знають, на що, в першу чергу, підуть зібрані кошти. За словами Марини Скирди, 70% піде пораненим бійцям і військовим у зоні АТО, 30% «леви» планують витратити на допомогу музеям на сході. Відомо, що на днях у Донецьку в результаті артобстрілу снаряд потрапив в обласний краєзнавчий музей. Вибило всі шибки, пошкоджено експонати. Також у небезпеці Донецький обласний художній музей. Дирекція прийняла рішення поки що не евакуювати роботи. Та щоб музей уцілів, потрібні спеціальні вогнегасники, решітки на вікнах, посилена охорона. Київські музейники обіцяють допомогти своїм колегам на сході.
Чому «леви»?
Національний художній музей розташований у будівлі, яку 1899 року створив Владислав Городецький для першого в Києві Міського музею. Фасад декорував італійський скульптур Саля Еліо. Саме вiн є автором левів при вході, які з початку ХХ століття віддано охороняють культурні надбання України. Працівники музею настільки облюбували скульптури, що неформально й себе називають «левами».
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>