Роги й копита

В іспанському місті Памплона стартував знаменитий фестиваль Сан-Фермін, найвизначнішою частиною якого є забіги з биками. Вже традиційно в липні до столиці автономної області Наварра на півночі Іспанії з’їжджаються тисячі відчайдухів з усього світу, аби отримати свою дозу адреналіну, втікаючи від стада розлючених бугаїв. У давнину головними дійовими особами (після биків, звісно) цього дійства були місцеві мешканці, але ситуація вже давно змінилася. Тепер памплонці надають перевагу спостереженню за туристами, яким продають вино та сангрію для хоробрості й тисячі найрізноманітніших сувенірів. Ну й, звісно, здають житло — якщо вдало сторгуватися із заїжджими скоробагатьками, за тиждень святкування фестивалю святого Ферміна можна заробити на півроку безбідного життя.

У перший же день «рогатих» перегонів у лікарню потрапили четверо людей. Один із них отримав удар рогом у стегно, решта — переломи різних ступенів тяжкості. При цьому перегони тривали 2 хвилини 25 секунд.

Відбувається все за таким сценарієм. Рано-вранці тисячі мешканців та гостей міста збираються на вузьких вулицях старого міста, уздовж найбільших із яких стоять загорожі — для глядачів, які зовсім не прагнуть потрапити під копита й роги розлючених тварин. Ті ж із них, кому заманулося полоскотати нерви, виділяються серед інших характерними червоними хустками на шиях та білим одягом. Сміливці займають місця посеред вулиці, після чого організатори випускають биків — від п’яти до дюжини, буває по-всякому. Мета людей і тварин — добігти до арени. Звісно, в інтересах двоногих зробити це швидше за рогатих, інакше може бути непереливки: усіх, хто зашпортався, спіткнувся або просто виявився недостатньо спритним, бугаї охоче піднімають на роги або топчуть копитами.

Зрозуміло, що не обходиться й без жертв — щонайменше раз на кілька років для когось забіг у Памплоні виявляється останнім у житті. Зазвичай такими необережними виявляються незвичні до випробування літрами сангрії іноземні туристи.