Гумаки, вишиванки і «Путін х...ло»

02.07.2014
Гумаки, вишиванки і «Путін х...ло»

На фестивалі всі бажаючі гуртом ліпили трипільську жінку — символ гармонії та сімейного благополуччя.

На ці вихідні на мальовничих ржищівських схилах, що на Київщині, всьоме пройшов чотириденний екокультурний фестиваль «Трипільське коло». Цьогорічною стихією заходу стала земля. Перші два дні забави супроводжувалися дощем. А це спричинило до того, що гумові чоботи та вишиванка стали майже уніформою фестивалю. А те, що рівень патріотизму в нашій країні зріс, свідчили синьо-жовті прапори, які майоріли над кожним третім наметом, у яких «кочували» сучасні трипільці.

Заради Трипілля можна й без грошей

Фестивалі, а особливо «Трипільське коло» з його багатою програмою майстер-класів — це більше атмосфера і відпочинок на свіжому повітрі, аніж концерти і танці, та все одно музична програма є великим гачком для багатьох відвідувачів. Цього разу «приманка» була чи не найапетитнішою. На великій сцені заряд позитивної енергії та драйву дарували Джамала із кримськотатарськими піснями у супроводі бенду, ТНМК, Руслана і гурт «АтмАсфера». Зірки виступали у вишитих сорочках і віталися з фестивальниками: «Слава Україні!».

Руслана як голос Євромайдану продовжила революційну традицію. Замість стандартного привітання співачка виконала гімн України. Під час співу в Руслани на очах бриніли сльози, та й у тих, до кого вона достукалася своїм месиджем, також. Далі артистка вже не стримувалася і на повну проявила всю свою розбишацьку натуру. У паузах між відомими композиціями зірка наспівувала відомий мотив популярного інтернет-хіта «Путін х...ло. Ла-ла-ла».

Коректнішими за Руслану та не менш дикими були дівчата і хлопці з «АтмАсфери». Взагалі це єдиний гурт, який iз фестивалем усі сім років поспіль. Музиканти зізналися, що приїжджають сюди саме по атмосферу, яку створюють люди навколо. Бо такої більше немає в жодному куточку світу. У Ржищів вони привезли нову пісню, яка була створена під час Майдану і призначалася для того, щоб зігріватися самим і зігрівати людей у ті холодні й страшні ночі.

За словами Олеся Журавчака, генерального продюсера фестивалю, а тепер ще й заступника міністра культури, усі виконавці виступили на майже благодійних засадах. Також, незважаючи на те, що тепер в оргкомітету з’явилися, так би мовити, тісні зв’язки із міністерством, із держбюджету на фестиваль не пішло ні копійки. «Ми порадились і вирішили, що вкладати гроші у фестиваль — це користуватися власною посадою, — зізнався Журавчак, — тому цього року все робимо самотужки». Крім того, оргкомітет вирішив не піднімати ціни на квитки, а жителі Криму, Донецької та Луганської областей мали змогу відвідати дійство безкоштовно.

Чужого научались, а про своє призабули

Недалеко від фестивального майданчика, в сусідньому селі Трипілля, знаходиться приватний історико-археологічний музей «Прадавня Аратта — Україна». Центральним артефактом музею є трипільська баба. Оскiльки цього року темою фестивалю вибрали землю, тож і родзинкою дійства стала трипільська жінка. Створювали її всі бажаючі. Завдяки колективним зусиллям із піску і глини народилася справжня трипільська діва. Етнографи кажуть, що це символ плодючості, продовження роду, гармонії в родині та сімейного благополуччя. Тож тепер нам нічого не страшно, бо в нас є такий оберіг.

Позаду головної сцени під лісом щороку перед вечірньою програмою будують трипільську хатину з глини, соломи та дерева, не використовуючи жодного цвяха і сучасних будівельних технологій. На жаль, цього разу хатина залишилася осторонь і не привернула особливої уваги відвідувачів. Проте вігвам (житло північноамериканських індіанців із жердин), який чомусь матеріалізувався на фестивалі трипільської культури, користувався неабияким попитом. Проводячи паралель між трипільською хатиною і вігвамом, виникло враження, що ми женемось за чимось чужим і далеким по духу, при тому зовсім забуваємо про своє. На жаль, із кожним роком така тенденція зростає. І фестиваль «Трипільке коло» — не виняток.

Вільні від тютюну та алкоголю, залежні від копів

Як завжди, фестиваль потішив широким асортиментом розваг. Обирай, що душа забажає. Із самого ранку до пізньої ніченьки йога, ляльки-мотанки, мандалоплетіння, танці народів світу... І все на одному полі, де в єдине коло збираються музиканти, етнографи, народні майстри і безліч творчих людей. Так виникає особлива атмосфера, де хочеться що-небудь творити і надихати на це інших.

Незрадливе правило фестивалю — це простір, вільний від алкоголю та тютюну. Під час заходу максимально рекламують здоровий спосіб життя. В одному з наметів облаштували територію здоров’я, де можна було прослухати лекцію про оздоровлення різними травами та про все, що стосується тілесного та духовного. Лектори доводять — все взаємопов’язано. На творчому майданчику Happy Village проходили майстер-класи з вегетаріанської кухні, йоги, мантра-джемів (тобто імпровізованого співу мантр — спеціальних сакральних словосполучень). На просторі «Коло майстрів» кожен міг долучитися до створення шедевру власними руками.

Другий рік підряд на фестивалі курсувала своя валюта — копи. Але поки що, як показала практика, вона для нас чужа. Мало хто торгував винятково нею. «Копи — то американські поліцейські, — пожартував один продавець на ярмарку, — а у нас гривні!». Пункти обміну були чи не на кожному кроці. Курс — один до одного. Та при обміні копів на гривні слід було віддавати п’ять відсотків організаторам. А це не всім сподобалося.

ВРАЖЕННЯ

Немає лиха без добра

У порівнянні з минулими роками «Трипільське коло 2014. Земля» було трохи приземленим. Можливо, справа в стихії, а можливо — в атмосфері, що панує в країні, або в тому, що ідея, як зерно, яку треба підживлювати свіжим добривом, а цього не відбувається. «Я п’ятий рік приїжджаю на фестиваль. Мені вже набридло бачити одне й те саме. Хочеться чогось нового», — ділиться враженнями постійний учасник фестивалю Сашко.

Чи вдасться організаторам проаналізувати фестивальні помилки і виправити їх новими креативними ідеями, побачимо на наступний рік. А цього разу одноманітність і відсутність вибуху енергії виправдаємо воєнним літом і пригніченим настроєм у країні.