«Ми видаємо не контрпропаганду, а правдиву інформацію»

13.06.2014
«Ми видаємо не контрпропаганду, а правдиву інформацію»

Максим Шиленко: «Думаю, тривалий час наші програми залишалися чи не єдиною «телезанозою» для старої влади». (каналу «1+1».)

Де поділися награбовані багатства Віктора Януковича; скільки платять найманцям за вбивства українців; як на селянах заробляють мільйони; чи має Україна справжній держкордон? Це лише невелика дещиця питань, на які намагаються дати відповідь у проектах «Плюсів», які виробляє департамент журналістських розслідувань. Назви промовисті: «Гроші», «Секретні матеріали», «Українські сенсації». Через події спочатку Революції гідності, а потім сепаратистських дій на сході країни тимчасово призупинено вихід споживацької «Території обману». Журналісти саме цього департаменту «копалися» і в біографічних «Таємницях генія Шевченка».
За якими принципами працюють журналісти-розслідувачі і який телепродукт від них очікувати глядачам найближчим часом? На ці питання відповідає керівник департаменту журналістських розслідувань Максим Шиленко.

Про вакансію ведучого і найкращу команду

— Максиме, напружена суспільна ситуація вимагає дуже швидкої реакції журналістів на події. Чи додалася кількість людей, які працюють зараз, зокрема над випусками «Грошей»?

— Команда поки що не поповнилася. Але ми шукаємо нових співробітників. Бо навантаження на колектив зараз дуже велике. Щотижневі «Гроші» й «Українські сенсації» (два випуски щотижня) та щоденні «Секретні матеріали» роблять 12 журналістів, 8 операторів, 2-3 режисери, 6 людей займаються монтажем. Над проектами працюють близько 30 людей. На «Гроші» тимчасово перекинули сили з «Території обману».

— Чи з’явиться знову в ефірі споживацький проект і чи залишиться ведучим «Території обману» Олексій Душка, який зараз працює у студії «Грошей»?

— «Територію обману» частина команди продовжує знімати. Показ плануємо на середину-кінець серпня. Олексій Душка залишається автором та ведучим цього проекту.

— Хто може стати наступним постійним ведучим «Грошей»?

— Вакансія ведучого «Грошей» — відкрита. І ми продовжуємо пошук. Вважаю, що ним має стати не «голова, що говорить». Це місце для досвідченого, талановитого журналіста. Людини, яка гідна презентувати роботу такої сильної журналістської команди. В ідеалі — вона має знімати якісні сюжети. Адже, на мою думку, одна з тем програми має бути суто авторською.

— Чи не буде ведучим «Грошей» Дмитро Волков, який збирався залишити програму після звільнення її попереднього ведучого Жана Новосельцева, але змінив рішення після розмови з вами?

— Ви маєте рацію — Дмитро міг стати ведучим програми. На минулих кастингах Волков навіть вийшов у фінал. Але тоді віддали перевагу Жану Новосельцеву. А зараз Дмитро працює над іншим проектом у рамках департаменту. Та це — поки що таємниця.

— Взагалі, професійних телевізійників-розслідувачів не так уже й багато. На кого розраховуєте?

— Справді, коло людей, які спеціалізуються на розслідуваннях, обмежене. Але знайти їх можна. У 2010 році, коли організовувався наш департамент, було ще менше телепроектів журналістських розслідувань і людей, які у них працюють. На початку лише двоє наших журналістів мали досвід роботи в подібних програмах. Кілька людей стикалися з цим жанром у межах роботи в ТСН та інших новинних службах, але більшу частину команди склали молоді талановиті журналісти з регіонів. Скажімо, Михайло Ткач приїхав із Дніпропетровська нікому не відомим хлопцем, а за два роки став справжнім метром і одним із провідних журналістів програми «Гроші».

Тоді ж ми пішли досить ризикованим шляхом: узяли до редакції чимало газетярів. І, як показав результат, — від цього тільки виграли. Не хочу нікого образити, але телевізійники не надто часто глибоко забурюються у проблематику. У них замало часу на підготовку сюжетів і головне для них — актуальна інформація та картинка. Ті, хто займається розслідуваннями у друкованих виданнях, — вивчають ситуації ретельно і скрупульозно. В них свій дуже цікавий та нестандартний погляд. І, як виявилося, вони досить швидко вчаться знімати телесюжети. Яскравий приклад — журналіст Сергій Мальнев, який прийшов до нас iз газети «Блік», а нині є одним iз найкращих тележурналістів. Та й загалом, на мій погляд, у нашому департаменті нині працює найкраща журналістська команда на теренах СНД.

— Ніхто не любить в Україні, щоб журналісти розкопували махінації. Яким чином канал захищає журналістів, яких, наприклад, затримує охорона держдач? Чи часто погрожують ображені?

— Погрози журналістам, мені та редакторам — очні, телефоном, у соцмережах чи на електронні адреси — надходять постійно. Про кожен такий випадок ми відразу повідомляємо власну службу безпеки. Далі працює вона. Хоча, звичайно, від усього застрахуватися неможливо. Але у нас оперативно працюють служба безпеки каналу і юридичний відділ. Юристи попереджають можливі позови, ще до виходу матеріалу, якщо не вдалося їх уникнути — реагують на ситуацію. Також намагаємося прораховувати всі небезпеки перед зйомками — знімальну групу можуть супроводжувати охоронці.

Про нищівну для мізків пропаганду від старшого брата «Кiсєльова»

— Максиме, як ви ставитесь до коментарів на сайті каналу на кшталт: «Гроші» — передачка для банального підвищення рейтингу канала олігарха»?

— У нас дійсно непогані рейтинги, але буду задоволеним, якщо вони зростатимуть. А загалом питання дивне: на будь-якому комерційному каналі рейтинг — спосіб заробітку. І це нормально. Інша справа, що жоден інший великий канал, а всі вони належать олігархам, останні чотири роки не наважувався виробляти програми-розслідування. Просто розважати і цим відволікати від серйозних тем, звісно, легше.

Наш департамент журналістських розслідувань створений і працює з самого пришестя Віктора Януковича. Хоча «Гроші» та «Українські сенсації» не надто відповідали ядру аудиторії «1+1». Думаю, тривалий час наші програми залишалися чи не єдиною «телезанозою» для старої влади. Нині ж саме завдяки їх існуванню канал зумів швидше за конкурентів перебудуватися і відповісти на виклики часу. Надпотужна служба ТСН та програми департаменту стали основою «прайму» та подією в житті країни останнього півріччя. Нагадаю, останні три місяці після збільшеного випуску ТСН ми щодня показуємо ще й 15-хвилинні «Секретні матеріали».

— Переміщення «Секретних матеріалів» у найрейтинговіший слот — заради рейтингів чи інтересів глядачів?

— Ми понад півроку живемо в умовах інформаційної війни з Росією. А ще кілька місяців тому другий фронт діяв і всередині країни. Це вже зараз майже вся преса бореться за єдину країну. Але тривалий час глядач, особливо на південному сході країни, вживав переважно продукт, розроблений у Кремлі; нищівну для мізків пропаганду від старшого брата «Кiсєльова». І вона заволоділа розумом не лише росіян. На цю голку підсіла й величезна кількість українців. Їх заплутали та одурманили. І саме на них розраховані наші нові розслідування. Зокрема, й «Секретні матеріали». Саме до них ми звертаємося і саме їм ми хочемо пояснити — вас обманюють і використовують. Подивіться: там iще гірше, ніж тут. Але в нас є шанс, а в них — немає. Причому ми не займаємося контрпропагандою. Ми просто намагаємося показувати правду. Саме тому в ефірі в зручний для глядачів час з’явилися «Українські сенсації» та «Секретні матеріали». Наші передачі зараз дуже затребувані. Війна суттєво підвищила попит на інформацію, розслідування та викриття, на відповідальну та суспільно важливу журналістику.

— Російська мова «Українських сенсацій» — це для того, щоб догодити глядачам зі сходу і півдня країни?

— Так склалося історично, що нас більше дивляться на заході та в центрі. Одне з пояснень (крім позиції) — україномовність «1+1». Ми однаково ставимося до всіх наших глядачів. Тому вирішили робити «Українські сенсації» та «Секретні матеріали» російською мовою. Ми хочемо, щоб нас почули і побачили. Щоб там люди зрозуміли — нас роз’єднує не мова. А герої наших передач.

На жаль, зараз «1+1» та «5-й канал» там майже всюди вимкнули. І основними «кнопками» залишаються брехливі російські. Втім це також ознака якості нашої праці. Вимикають — значить, бояться. А правда завжди знайде шлях.

— Чи не збирається канал продавати російськомовні проекти? Чи будете їх продовжувати виробляти?

— Російськомовний проект буде. А політика каналу — робити якісні проекти власного виробництва, які можна продати.

— Чи продавали вже проекти вашого департаменту?

— Це питання до комерційного відділу. Точно знаю, що минулого року були пропозиції з країн Прибалтики і Білорусі (це нас дуже здивувало) купити випуски програми «Гроші». Чим закінчилися переговори — не знаю. Ще були пропозиції від кількох обласних телекомпаній. Нині дуже багато бажаючих придбати випуски «Українських сенсацій» та «Секретних матеріалів», але ці питання — компетенція відділу продажів.

ДОКУМЕНТАЛІСТИКА

Розслідування життя відомих українців продовжуватимуть

— Яким чином на базі департаменту журналістських розслідувань виникла ідея знімати документально-біографічні проекти?

— «Де-юре» наш департамент називається департаментом журналістських проектів. Тому кожен талановитий журналіст, який дозрів до власного проекту, може прийти до мене і запропонувати свої ідеї. Кілька років тому Світлана Усенко звернулася до мене з незвичайним і несподіваним проектом «Секс-місія». Ми ризикнули — і зробили дуже потрібний для нашої закомплексованої нації резонансний та рейтинговий проект. Але, схоже, у старому складі Нацради перебували здебільшого ханжі. І проект довелося закрити. Згодом Світлана Усенко запропонувала зняти проект про невідомі сторінки життя Тараса Шевченка. «ТГШ: Таємниці Генія Шевченка» отримали прекрасні рейтингові показники, незважаючи на досить пізній час показу (ефір тригодинної стрічки завершився після першої ночі). Але вже незабаром глядач зможе подивитися фільм у зручнішому горизонтальному показі — чотирьох окремих серій.

— Кого з відомих людей показуватимете наступним? Чи залучатимете професійних акторів?

— Обговорюємо та розробляємо: Петлюру, Бандеру, Махна, Лесю Українку, Франка. Хто буде першим — поки що секрет.

Якщо запрошувати відомих виконавців — це збільшить витрати приблизно вдвічі. Тому шукатимемо студентів і акторів-початківців.

— Ще донедавна вітчизняне телебачення називали винятково розважальним. Чи повернуть комерційні канали цей статус через невеликий проміжок часу? Чи стануть суспільно відповідальнішими?

— Телебачення має бути відповідальнішим. Я в цьому абсолютно переконаний. Але у звичайних умовах, коли людина вмикає телевізор, — хоче перед екраном відпочити й отримати емоції, яких не вистачає в житті. Тому запит завжди більший на програми на кшталт «Голосу країни», «95-кварталу» та старого доброго серіалу — мелодрами. Хоча завжди є свій глядач й у викривальної журналістики. «Гроші», «Територія обману», «Українські сенсації» та «Секретні матеріали» це довели. Їхній глядач значно якісніший: молодий, динамічний, відданий, з активною громадянською позицією. І не важливо, що поки він у меншості.

Щоб утримати активну аудиторію біля телевізора, існує кілька способів та професійних прийомів. Але завжди головним є резонансність та сенсаційність теми. Також привернути увагу глядача допомагає і так званий «інфотеймент» («інформуючи, розважай»). Його елементи ми використовуємо майже в усіх проектах. Бо, скажімо, запит на класичну документалістику нині невеликий. Ми проводили експеримент, коли запускали «Українські сенсації». Відзняли програми з елементами інфотейменту про резонансні справи доктора Пі, акордеоніста Завадського, Оксани Макар. Стас Ясинський із ТСН запропонував тему невинно засуджених людей. Відзняв її за лекалами класичного документального кіно. Це вийшов фільм класу найкращих фестивалів, але масовий глядач його дивився найгірше. Було прикро, але такого результату ми очікували. Тільки на словах більшість хоче тієї ж серйозної документалістики, але перед телевізором вона не збирається. На жаль, мало естетів стає телеглядачами.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>