Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Цьогорічна церемонія нагородження лауреатів літературного конкурсу «Коронація слова» почалася з Гімну України, хвилини мовчання за загиблими Небесної сотні та на сході країни й невеликого відеосюжету про Євромайдан. Усі концертні номери церемонії були патріотичного спрямування: українські костюми, давно відомі пісні «Думи мої, думи...», «Червона калина»... Здавалося б, ніхто не забутий і ніщо не забуте. Тільки чомусь пісні, вірші та слова (а ледь не кожен промовець так чи інакше звертав на тему Майдану) входили в дисонанс із внутрішнім сприйняттям тих подій. Кожен доклався до спільної справи, як міг: хтось ішов у бій, хтось витягав поранених, хтось віз їх у лікарню, а хтось мив інструменти в операційній. Звичайно, трохи складно уявити у камуфляжі Тетяну Логуш, яка надає перевагу розкішним сукням. Але ж допомога не обмежувалася територією майдану Незалежності. «Коронація слова» робить, як не крути, добру справу, наповнюючи книжковий ринок масовою українською літературою. І це, можна сказати, теж внесок у перемогу України. Тільки от чому сказавши «А», організатори конкурсу не сказали і «Бе»? Адже вони могли проявити свій патріотизм і подати приклад іншим. Звісно, відбирати премії в авторів-переможців не будемо. Але церемонія нагородження, очевидно, теж мала немаленький бюджет. Оголосивши переможців на прес-конференції і передавши кошти, заплановані на церемонію родинам Небесної сотні чи на допомогу армії, організатори «Коронації слова» заробили б собі +100 до карми, при цьому як бонус отримавши неабиякий позитивний резонанс у пресі.
На жаль, на темі Майдану спекулюватимуть ще дуже багато. Пам’яттю Небесної сотні вже виправдовували порушення авторських прав, ось-ось почнеться засилля графоманських творів, які доведеться слухати попри низьку якість тільки тому, що про Майдан. У цьому контексті згадуються слова телеведучого Майкла Щура: «Не згадуйте Майдан, будь ласка, адже чим більше ви згадуєте Майдан і Небесну сотню, тим більше ви їх знецінюєте. Ви робите інфляцію цієї пам’яті». Він говорив це політикам, але це стосується не тільки їх. Ми поки не навчилися говорити про ті події так, щоб не образити глибоких почуттів кожного. А поки ми не зрозуміли, що і як говорити, краще мовчати і діяти, не шукаючи дешевої слави на кістках.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>