Весною 1944 року я отримала завдання Головного проводу ОУН Карпатського краю перейти лінію фронту з деякими наказами проводу. У той час у Станіславові (Івано-Франківську. — Ред.) ще були німці, у Надвірній — мадяри, а за Прутом — більшовики.

Вирощую гарбузи давно. За багато років «приручив» чимало сортів. Завжди прагнув підібрати такий сорт, щоб у ньому поєднувалися кращі якості цiєї чудової «сімейки», — лежкість, привабливий вигляд, високі смакові якості, і звичайно ж, цiлющi властивості. І от, нарешті, моя мрія збулася — мені вдалося придбати гарбуз, що повністю відповідає таким вимогам.