Політ метелика над простором і часом

04.06.2014
Політ метелика над простором і часом

Жанр нової збірки віршів Вано Крюґера «Зіґґі Фрейд & Ктулху» (К.: Смолоскип, 2014) — це довгий заплутаний сон, що наснився малому Зіґмунду Фройду (лютий кошмар з елементами витонченої лірики — що ж іще має снити засновник психоаналізу?!), потому, як він начитався творів Лавкрафта, наслухався європейських готичних історій, донецьких шахтарських байок та добряче наклюкався в Карпатах з русинами. Те, що Фройду було 34, як народився Лавкрафт, а про українських шахтарів він і гадки не мав — деталь несуттєва; поезія завжди легко долала часово-просторові умовності. Головне — дати їй вірний поштовх, вирвати з лещат сучасності, зробити легкою і повітряною, як метелик!

Отже, експансивна нарація про дії, що відбуваються «тут і зараз» і водночас — враховуючи необмежене в свободі і символах середовище текстів Вано Крюґера — «ніде і ніколи». Поетичні образи з’являються блискавично і поводяться, як завойовники, що ладні заполонити весь світ, знищуючи всіх конкурентів (а конкурентами їм може бути будь-хто і будь-що). Цього автора потрібно читати з олівцем. Підкреслювати вдалі фрази (часом це готові афоризми), малювати на берегах зірочки/хрестики, резистори/діоди, коралі/чебурашок або й кашкет майора Червоної армії та безліч інших сутностей, що щільно оселилися у цій збірці, немов у казковій рукавичці. Бо ж підзаголовок збірки — «Казки братів Ґрімм за редакцією Вано Крюґера».

Ці тридцять снів-казок здатні вразити читача і буттєвими одкровеннями:

Подивися

На сонце —

Воно не старіє,

Хоча і вмирає щоночі

і метафорами-рімейками:

Срібним серпиком місяця

Розчикрижить авіалайнер

Небо,

Залишивши на небесній щоці

Білосніжний шрам

і «свіжою» та «радісною» готикою:

Щоночі відьми

у інвалідних візках

Літають сходами

над Боричевим Током.

Предметом поезії у Крюґера легко стають навіть сигаретні «бички»:

Адже не може лежати бичок самотою в цей вечір! —

Коли всі в товаристві!

і пісуари:

Його тепло біля цих

вкритих шляхетною

патинкою пісуарів,

Позеленілих від віків,

що сплили…

А ще ж і загадковий лавкрафтівський Ктулху, котрий також фігурує у назві збірки:

Каракатиці-єпископи

вже димлять

Своїми чорними

кадильницями,

Готуючись до урочистої меси

На твоє пробудження!

Перечитавши збірку, робимо обережний висновок: мабуть, недарма Вано Крюґер виніс у заголовок дивне ім’я Зіґґі. Наряд чи так називали маленького Фройда, а от легендарний рокер Девід Боуї створив був легенду про таємничого Зіґґі Стардаста, котрий переслідував благородну мету врятувати землю за допомогою рок-н-ролу, однак алкоголь і наркотики зупинили супермена. Та й головний ліричний герой книжки — зовсім не Ктулху, а метелик (цю деталь чомусь упустили поважні автори передмови і післямови Петро Мідянка, Ростислав Семків та Олег Лишега). Метелики! Вони випурхують з епіграфа, взятого у Пєлєвіна, наскрізь пронизують перший вірш, наполегливо з’являються у багатьох наступних та відлітають в останньому вірші. І закінчать, судячи з усього, так само погано, як рок-Зіґґі:

метелик підлітає до вогню

сідає біля вогню

і дивиться

Проте сподіваємося, що він конче відродиться у наступній збірці, бо ж у попередній ми вже читали вірш «Нічний метелику Житомирської траси…» — може, це і є авторський спосіб розбудити самого Ктулху?