Колишній десантник Ферран Сегадор пішов на пенсію і збирався тихо жити на лоні природи на півдні Франції. Однак на базарі в Перпіньяні, де він купував речі для свого будинку, йому до рук потрапляє раритетна шкіряна сумка, в підкладці якої заховано чотири листи румунською мовою. Оскільки французька і румунська мови споріднені, Феррану вдається їх прочитати. Румунська повія з бару на французько-іспанському прикордонні пише додому сестрі про своє нелегке життя, але в останньому листі з радістю повідомляє, що їй якимось чином вдалося заволодіти чотирма мільйонами євро, які вона надійно заховала.
Оскільки з уривчастої інформації важко було скласти повну картину того, що відбулося, Ферран Сегадор вирушає в іспанське селище Ла-Джонкера, аби на місці довідатися про долю дівчини і грошей. Однак запитання «туриста» насторожують місцевих мафіозі, і чужинець, який пхає свого носа у справи кримінальних ділків, після кількох досить неприємних пригод рятується втечею.
Зрозумівши, що розплутати цей мафіозний вузол так просто не вдасться, Ферран звертається до своїх знайомих у Генеральному управлінні зовнішньої безпеки по дозвіл на використання зброї. Аби відновити справедливість, головному герою доводиться пройти через класичний набір детективного жанру: бійки, полон, катування, погоні, перестрілки, вибухи.
Врешті абсолютним сюрпризом для колишнього десантника стає усвідомлення того, що начебто незначні події на прикордонні насправді тісно пов’язані... з європейською політикою на найвищому рівні.
Напевне, шанувальників детективного жанру зацікавить той факт, що за ім’ям Рено Ребарді насправді «ховається» французький журналіст-міжнародник Ален Ґіймоль, який працює в щоденній газеті La Croix і дуже часто у професійних справах відвідує Україну. Що ж стало приводом для написання детективу, — поцікавилася я в Алена Гіймоля на презентації у Києві.
«Це приклад того, як журналістське розслідування може перетворитися на книжку, — розповідає Ален Гіймоль. — Я сам із півдня Франції, з французької частини Каталонії — Перпіньяна. Це місто біля кордону з Іспанією, де закон дозволяє проституцію. У Франції вона заборонена. Винахідливі каталонці вирішили відкрити в цих місцях борделі. Там працюють повії переважно зі Східної Європи, як правило, з Румунії, Чехії, України, Росії... Багато французів із півдня їдуть туди, щоб розважитися. До того ж, Ла-Джонкера є перевалочною базою для найрізноманітніших видів контрабанди, зокрема і для наркотрафіку. Це як Тігуана в Мексиці. У Ла-Джонкері, щоправда, не стільки вбивств, але жорстокості вистачає. Я тривалий час переймався проблемами Центральної та Східної Європи, тож мені було цікаво, де ті жінки, які їдуть туди, завершують свій шлях. Я написав кілька статей про це місто, а потім вирішив взятися за книжку. Я розумів, що як журналіст можу говорити лише про окремі факти, й на цьому все».
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
