У Дніпропетровську відбулася презентація задуму, що може спричинити революцію у мізках, це запланований на 11 травня референдум (територіальне опитування) «Разом з Дніпром». Цього дня на Донбасі запланований так званий референдум за кримським сценарієм, тобто про ставлення жителів Донеччини та Луганщини до того, щоб існувати поза межами України. Опитування «Разом з Дніпром» має стати цьому задуму доволі винахідливою альтернативою.
«У ході цього плебісциту територіальні громади зможуть визначитися, чи хочуть вони підкоритися волі держави-агресора, що нав’язує Україні так звану «федералізацію», яка веде до розколу і подальшого знищення нашої держави. Або ж хочуть змінити адміністративно-територіальний устрій і ввійти до складу Дніпропетровської області, що демонструє прагнення і має самодостатній потенціал для того, щоб надати допомогу територіальним громадам, бажаючим бачити себе у складі соборної, єдиної України», — зазначає голова Центральної виборчої комісії референдуму «Разом з Дніпром» Михайло Лисенко.
За дуже стислий час необхідно провести чималу роботу, зокрема видрукувати 3,2 мільйона бюлетенів для голосування з одним-єдиним питанням: «Чи підтримуєте ви входження вашої території до складу Дніпропетровської області?», визначитися з місцями для голосування, які, не виключено, будуть одними й тими ж, що й під час референдуму «під дулами автоматів».
ЦВК референдуму «Разом з Дніпром» є громадським об’єднанням, що спiвпрацює з державним Центрвиборчкомом. Але гроші для цього опитування виділені винятково представниками бізнесу Донбасу та Дніпропетровщини.
«Я переконаний, що більшість жителів Донецької області проголосують за приєднання до ДніпропетровськоЇ, — вважає член ЦВК референдуму територіальних громад iз Донецька Дмитро Ткаченко. — І рiч тут не в умовному адміністративному кордоні. Люди хочуть жити в мирі, спокійно ходити по вулицях міста, спокійно працювати, не боячись озброєних грабіжників. Результати даного плебісциту матимуть консультаційний характер, але ми зробимо все для того, щоб він був репрезентативним. Згідно з соціологічними опитуваннями, понад 70 відсотків жителів Донецької області хочуть жити в Україні».
Таку ж переконаність висловлює і член ЦВК референдуму з Луганська Сергій Іванов: «У нас є депресивні регіони, де люди працюють у копанках і відчувають ностальгію за часами СРСР, але сільське населення Луганщини не бачить себе в Росії. Референдум, який ми збираємося проводити, відповідає законодавству України, зокрема Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Луганчани вибирають не між тим, буде столицею регіону Луганськ чи Дніпропетровськ, а між життям і смертю».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
