— Сергій, на ТВі за вашої участі з’явилося відразу дві оригінальні програми — про книжки та огляд блогосфери. Подібних проектів не існує на українському телебаченні. Розкажіть, як народилася ідея «Книг на ТВі» та «Огляду блогів».
— З ідеєю запустити книжкову програму я носився давно. Шість років тому створив перший в Україні книжковий портал «Буквоїд». Але я завжди мріяв про телепрограму. Коли у 2013 роцi прийшов працювати на ТВі, відразу ж запропонував генеральному продюсеру запустити «Книги на ТВі». Ми вирішили зняти невеликі програми про кожну книгу, яка, як я вважаю, гідна прочитання. За 2-3 хвилини я розповідаю історію, пов’язану з тією чи іншою книгою. Зняли вже більше 30 серій. В ефірі вони з’являються як «міжпрограмки» (у вільний час від великих телепрограм і реклами).
Що ж до блогосфери, то реальність така, що в Україні соціальні мережі перетворилися в дуже сильний і впливовий інформаційний потік. Я лише переніс усе цікаве з цього потоку на телеекран. ТВі вчасно зорієнтувався і запустив «Огляд блогів». З цією передачею я виходжу двічі на день.
— Ви згодні з думкою, що соціальні мережі почали витісняти офіційну журналістику? Як вважаєте: чи не програють зараз журналісти людям, під рукою в яких є смартфон та соціальні мережі?
— За останні півроку соціальні мережі в Україні відіграли дуже важливу роль. Звичайно, телебачення було і залишається потужною інформаційною зброєю, але блогосфера — не менш впливова, ніж ТБ. У часи Євромайдану саме соціальні мережі давали повне уявлення про те, що відбувається на центральній площі держави. Жоден телеканал, жодне інтернет-видання не могло конкурувати з сотнями, тисячами повідомлень у «Фейсбуку», «Твiттерi», які супроводжувалися фотографіями та відеоматеріалами. Правда, в більшості випадків це — неофіційна інформація чи авторське прочитання цієї інформації. Це — зовсім інший тип журналістики. «Увiпхнути» блогосферу в традиційні новини завжди важко. Тому в грудні 2013 року на ТВі запустили щоденну програму «Огляд блогів». Із березня виходимо двічі на день. Я — і автор, і ведучий. Працюю в прямому ефірі. Це дає можливість практично в онлайн-режимі коментувати те, що з’являється в блогосфері. Жодного подібного проекту на українському телебаченні поки не існує.
— На вашу думку, яка роль соцмереж у розвитку нинішніх революційних подій в Україні? І чи стала би революція можливою без «підтримки» соціальних мереж?
— Соціальні мережі вiдіграли величезну роль у нинішніх акціях протесту. Кілька років тому ми із захопленням спостерігали, як соціальні мережі підірвали «арабську весну». В Україні соцмережі стали найшвидшою і найефективнiшою системою комунікації. Через «Фейсбук», «Твiттер» і «Вконтакте» люди обмінювалися інформацією, шукали зниклих, збирали гроші та медикаменти для Євромайдану. Переконаний: не було б соціальних мереж — цього всього не було б. Думаю, це розуміє і нинішня влада, і нинішня опозиція. Адже недарма за місяць до свого падіння режим Януковича намагався взяти під контроль iнтернет. До речі, зараз у Росії обговорюється законопроект, згідно з яким блоги, у яких до 3 тисяч читачів, хочуть прирівняти до ЗМІ — іншими словами, влада хоче змусити реєструвати блоги. До чого це призведе, думаю, всі розуміють...
— За яким принципом підбираєте інформацію? Скільки часу витрачаєте на моніторинг соціальних мереж?
— Соцмережі читаю майже цілодобово, оскільки, крім телепроектів, ще й очолюю сайт ТВі. При виборі та моніторингу інформації завжди покладаюся тільки на свій смак, інтуїцію та досвід. Я сам активний користувач «Фейсбука» і «Твiттера». Приємно, що там зібралися люди, яких дійсно корисно читати. Читаю блоги на «Українській правді», на «ЛІГАБізнесІнформ», на LB.ua, на «Эхо Москвы».
— Очевидно, під час моніторингу соцмереж стикаєтеся із лжеінформацією, так званими «фейками». Порадьте нашим читачам, як не попастися на вудку професійно вкинутої в соцмережі неправдивої інформації?
— Кожен читач, напевно, сам повинен вирішити, кому він довіряє, а кому — ні. Дуже важко давати поради. Можу лише сказати, що в мережі з’явився один дуже корисний ресурс — Stopfake. На ньому мої колеги спростовують «фейковi новини». Орієнтуйтеся на ТОП-100 блогерів. Цей рейтинг — рейтинг довіри читачів до тих, хто активно пише в соцмережах. Українські політики теж давно зрозуміли, що і «Фейсбук», і «Твiттер» є дуже потужним інструментом впливу на читача, а значить, — і на виборця.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
