Іменем Табачника

11.04.2014
Іменем Табачника

Студентська акція протесту під стінами Міносвіти.

Ще взимку, коли події на Євромайдані лише набирали обертів, тодішній ректор Києво–Могилянської академії Сергій Квіт особисто оголосив мобілізацію могилянців, скасував заняття та показово вивів своїх студентів на Майдан задля того, аби вони боролися проти несправедливості та політичного свавілля в країні.
З усіх кандидатів на посаду міністра освіти Сергій Квіт видавався справді найкращою кандидатурою — саме так вважала більшість студентів, які й посприяли тому, що Квіт таки обійняв цю посаду, змінивши на ній свого одіозного попередника Дмитра Табачника. Тепер студенти сподіваються, що новому міністру вдасться відновити справедливість у десятках випадків беззаконня і рейдерства, що чинилися за його попередника у навчальних закладах.

Із метробудівців — у капітани

Цього понеділка під стінами Міністерства освіти і науки України вкотре відбулася студентська акція протесту. На цей раз протестували студенти Київського технікуму менеджменту транспортного будування (КТМТБ), які прийшли до пана міністра з відкритим листом і проханням посприяти у вирішенні ситуації, в якій опинився їхній навчальний заклад. У лютому цього року тут вибухнув свій місцевий «Майдан». Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 серпня 2013 року (за підписом Дмитра Табачника) відбулася реорганізація Київського технікуму менеджменту транспортного будування шляхом його приєднання до Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича–Сагайдачного як відокремленого структурного підрозділу — Київського транспортно–технологічного коледжу. Таке рішення викликало обурення у трудового колективу КТМТБ, адже подібне приєднання елементарно суперечить здоровому глузду. Технікум менеджменту транспортного будування володіє фактично унікальними спеціальностями, такими як «Маркшейдерська справа», «Будівництво тунелів і метрополітенів», «Будівництво мостів та інших штучних споруд», «Організація і регулювання дорожнього руху», «Будівництво, обслуговування і ремонт залізничних колій», «Експлуатація та ремонт підйомно–транспортних, будівельних, дорожніх машин та обладнання». Натомість спеціальності Академії водного транспорту не те що не схожі, а й взагалі мають зовсім інший освітній профіль, зокрема, «Судноводіння», «Експлуатація суднових енергетичних установок», «Економіка і управління підприємствами», «Правознавство» тощо.

«Я взагалі не розумію, яким чином нас «прив’язують» до Водної академії! Наш технікум жодного стосунку до судноводіння по морях чи річках не має. Тому як це може нас не обурювати?!» — нарікає другокурсник КТМТБ В’ячеслав Вівсеніцький. «Нас знищують, витісняють, виживають. І наразі ми не можемо добитися якогось позитивного рішення. Ми хочемо відстоювати свій технікум, оскільки наші професії незамінні, таких більше ніде немає. Нас залякували, не давали життя в гуртожитках, казали, що нас звідти виселять. А у нас багато приїжджих, нам нікуди піти», — підтримує його студентка Анастасія Розна.

Однак подібні міркування не стали завадою для очільників Академії водного транспорту та колишнього керівництва МОН, мовляв, «у нас уже все схоплено, як ми вирішимо, так і буде».

Не дочекалися

Можливо, на подібні дії можна було б і не звертати уваги, якби не інший, дуже серйозний, бік справи — юридичний. Так, реорганізація Київського технікуму менеджменту транспортного будування відбулася з низкою грубих порушень, серед яких — фальсифікація документів, зловживання службовим становищем, махінації з фінансовими ресурсами тощо. Усе це, звісно, робилося шляхом підкилимних ігор, а також залякування і шантажування (навіть фотографування!) студентів.

Проте трудовий колектив технікуму все ж не побоявся й подав клопотання до МОН, у якому пояснив, чому саме ліквідація та приєднання їхнього навчального закладу до Академії водного транспорту є нелегітимними та безглуздими: по–перше, рішення про приєднання було прийняте без згоди трудового колективу КТМТБ, якого в підсумку просто поставили до відома; по–друге, незбіг освітніх спеціальностей в обох навчальних закладах. Намагання знищити унікальний технікум, який має сторічну історію і в якому викладав навіть сам академік Євген Патон, студенти розцінюють як справжнє рейдерство в освіті. Воно й не дивно, адже територія, де розташований Київський технікум менеджменту транспортного будування, — ласий шматочок, тому що це і зручне розташування, і доглянуті навчальні корпуси, і два гуртожитки, і виробничі майстерні.

Однак у відповідь на звернення технікум отримав лише… суху відписку директора Департаменту вищої освіти Юрія Коровайченка. Ось що про це писали самі студенти технікуму у відкритому листі до міністра: «Ми чекали на справедливу відповідь на клопотання понад місяць. Атмосфера в країні та імідж С. М. Квіта давали нам надію, що до нас прислухаються. Нам обіцяли зустріч із представниками міністерства в понеділок 31 березня. Ми зібрались. Довго чекали. Ніхто так і не прийшов. Чекали цілий тиждень. Результат — принизлива відписка з міністерства, яка містить завідомо недостовірну інформацію». Не дочекавшись гостей з міністерства, студенти самі пішли до них у гості.

Беруть паузу

Міністра Квіта студенти на робочому місці не застали. Після перемовин із лідерами акції до мітингувальників вийшов радник міністра Олександр Сич і сказав: «Відстоюйте свій навчальний заклад. Позиція нинішнього міністерства така, що трудові колективи та студентство повинні самі вирішувати свою долю. Зараз ми беремо паузу, адже немає міністра. Таких прикладів, як ваш, у нас багато, тож іноді ми просто не встигаємо все розглянути. Однак остаточне рішення лише за міністром».

Чи вірити представникам міністества — наразі сказати складно. Зрозуміло лише одне: керівництво МОН повинне прийняти вольове та справедливе рішення, незважаючи на тиск рейдерів, — рішення, яке базується на законі та й просто на здоровому глузді. Має ж таки взяти гору справедливість і здоровий глузд.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>