Танк на рiллi, а обід — за розкладом

19.03.2014
Танк на рiллi, а обід — за розкладом

Замiсть сiвалок i комбайнiв на пiвденноукраїнських ланах «господарюють» бойовi i крилатi машини.

Російські військові — не криючись — окопують свою техніку на оброблених полях українських фермерів. Знищуючи, ясна річ, посіви. Нинішня посівна кампанія здійснюється у супроводі військових колон, яких перекидають у східному напрямку, для захисту кордонів Вітчизни, а частину своєї території Україна де–факто не контролює. Такий апокаліптичний антураж викликає занепокоєння і ледь не бажання робити запаси продуктів харчування... Утiм аграрні аналітики оцінюють ситуацію напрочуд оптимістично: події у державі практично не вплинуть на врожай — 2014.

Новий рекорд був би напрочуд доречним

Сергій Арбузов, останній виконувач обов’язків Прем’єр–міністра з команди Віктора Януковича, в останні дні свого керівництва державою оприлюднив прогноз врожаю 2014 року — 62 млн. тонн. Ця цифра ідентична рекордному врожаю минулого року, і той факт, що держава, як спортсмен–професіонал, зможе повторити двічі поспіль свій власний рекорд, викликала певні сумніви. Утiм незначні. Так, незалежні аналітики оприлюднювали схожі показники, скажімо, компанія «Украгроконсалт» назвала цифру 59,8 млн. тонн.

Від цього часу змінилося багато. Переважно не в агротехнологіях, а у державі. Відтак у цифру 60 млн. тонн вірити перестали. Деякі ж експерти ствер­джують, що це був не науковий, а чисто політичний прогноз. «Вести мову про конкретні цифри можна буде лише після того, як ми отримаємо інформацію про стан озимих, — каже «УМ» генеральний директор Української аграрної конфедерації Сергій Стоянов. — Нині можна ствер­джувати, що стан посівів назагал хороший. А ранніх зернових ми зберемо на 1,5–2 млн. тонн більше, ніж у минулому році».

Посівна компанія, про початок якої заявив ще екс–міністр аграрної політики Микола Присяжнюк, відбувається «під патронажем» уже нової влади. Новий Прем’єр Арсеній Яценюк приділив увагу цій темі вже на першому засіданні. Мовляв, треба докласти всіх зусиль, адже врожайність агрокультур напряму впливає на фінансову складову українського бюджету. І це справді факт: торік агросектор був чи не головним донором державної казни і подекуди випереджав традиційного годувальника країни — металургію. Нині, коли казна після «англійського» прощання з державним кермом представників учорашньої влади суттєво опустіла, важливість агросектору для країни стає у рази вагомішою. Деякі заяви ж, які лунають нині у ЗМІ, переконують: політична нестабільність, а тепер і воєнні дії у країні роблять це завдання неможливим.

Політичний виноград і заблоковані порти

Перший аргумент: держава втратила частину території, а отже, про очікувані врожаї доведеться забути. Експерти ж заперечують — Крим, мовляв, ніколи не був житницею держави! «Автономна Республіка Крим приносила нашій державі близько 2,5–3% врожаю зернових, — продовжує Сергій Стоянов. — Трохи вищою була частка півострова у забезпеченні нашої держави овочами та продуктами садівництва». Але, як виявляється, ненабагато! Так, автономна республіка давала до загальноукраїнського столу лише 4–5% овочів, 5–6% плодів і ягід, 6% — кісточкових. Відчутним був лише її внесок у забезпечення українських прилавків виноградом — частка вирощеного у Криму становила 21%.

В Українській зерновій асоціації навіть порахували приблизну цифру наших аграрних втрат внаслідок «політичного дрейфу» Криму. «Україна може недоотримати 1,5 млн. тонн зернових, — каже президент асоціації Володимир Клименко і зауважує, — мало того, що фактично знищено туристичний сезон, так ще і паралізовано посівну. З чого житиме регіон і хто його дотуватиме, залишається під великим питанням». Останнє зауваження, утiм, мало впливає на статистику врожаю у нашій державі.

Але ж — цілком теоретично — може вплинути на український експорт зернових. Адже частина портів, у яких швартуються кораблі з вітчизняним збіжжям, знаходиться саме на території бунтівної республіки. «Політичні події в АРК не стануть причиною зриву експорту зерна з України у 2013—2014 маркетинговому році, — заперечує таку ймовірність Володимир Клименко. — Адже ці обсяги збіжжя можуть відправити з Одеської та Миколаївської областей».

Важливість кримських портів не переоцінюють й інші експерти. «Крим відвартує на експорт близько 3 млн. тонн зерна», — каже Сергій Стоянов. Усього ж за минулий маркетинговий рік Україна відвантажила на експорт 24,7 млн. тонн збіжжя. До того ж особливості транспортних потоків дозволяють без жодних проблем зробити кінцевою точкою згадані Одесу або Миколаїв: і їхати ближче, і зручніше.

Але це за умови, що така проблема — неможливість користуватися кримськими портами — і справді виникне. А це, на думку аналітиків, далеко не факт. «Усі кримські порти — приватні, — аргументує Стоянов. — Це раз. І на цих підприємствах трудяться їхні, кримські працівники. Це два». Іншими словами, власник порту зазнаватиме збиткiв, якщо його підприємство простоюватиме. «Переключити» ці порти на збіжжя із Росії нині практично нереально — через відсутність під’їзних шляхів iз того боку. А зупинити підприємство — це значить вигнати на вулицю людей у доволі проблемному регіоні, де кожен п’ятий і так не має постійного місця праці. «Що у такому випадку робитимуть ці люди? — риторично запитує експерт. — Ітимуть під кримську Верховну Раду і чекатимуть вирішення своєї долі?».

БТРи замість комбайнів: продуктивність не зменшується

Окрім півострова, у так званий «пояс нестабільності» увійшли і материкові регіони, які, на відміну від «всесоюзної оздоровниці», продовжують залишатися житницею держави. Але статистика свідчить про цікаву, але доволі логічну тенденцію: загроза російського вторгнення аж ніяк не заважає проведенню там весняно–польових робіт!

Ось кілька цифр. У Херсонській області, тобто у регіоні, де «помилково» висаджувався російський десант, посіяно 40% ранніх зернових. «При середньоукраїнському показнику у 24%», — наголошує Сергій Стоянов. Таку ж цифру демонструє і Запорізька область. На Одещині ж, попри всі намагання влаштувати там політичну нестабільність, посіяно практично рекордні 60% від плану!

Проблеми нинішньої посівної, які фіксують експерти, є традиційними: здорожчання паливно–мастильних матеріалів, що традиційно відбувається у період сівби, недоступні кредити. Із «актуального» — здешевлення курсу національної валюти та невеликий запас вологи у ґрунті. Через аномально теплу весну.

КОНТРДУМКА

Не засіють кожен п’ятий гектар?

Збитковість вирощування більшості агрокультур, яка була зафіксована в минулому році, а також відсутність державного фінансування через складну фінансову та політичну ситуацію в державі можуть мати негативний вплив на український АПК. Так, за словами президента асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекса Ліссітси, до 20% сільськогосподарських угідь можуть не засіяти. Це призведе до втрати 11,1 млн. тонн урожаю, або, у нинішніх цінах, до зменшення виручки на 25,1 млрд. гривень. Ситуацію ускладнюють погодні умови: малосніжна зима, яка призвела до нестачі вологи.

Профільні аграрні асоціації сформулювали свої пропозиції новому міністрові Ігорю Швайці та Прем’єру Арсенiю Яценюку щодо негайної дерегуляції сектору. А саме — скасувати обов’язкову сертифікацію збіжжя, технічний контроль сільськогосподарської техніки, узгодження на ввезення засобів захисту рослин тощо.

 

А ТИМ ЧАСОМ

«Пул» — не від слова «пуля»

Росія відмовилася від участі у так званому Причорноморському зерновому пулі, який мав би об’єднати зусилля України, Росії та Казахстану, стати найвагомішим експортером зернових та мати безпосередній вплив на формування світових цін. «Я завжди казав, що без України таке об’єднання не має сенсу», — заявив президент російського Зернового союзу Аркадій Злочевський.

Подібна ідея — об’єднатися задля ефективної конкуренції з північноамериканськими виробниками — існувала вже давно, але офіційно про це оголосили на Світовому зерновому форумі у 2009 році. Потім ідею трансформували у створення Причорноморского зернового комітету. Консультації тривали досить довго, але до конкретних кроків справа не дійшла. Головним чином тому, що Росія уникала конкретики щодо механізму дії такого утворення. «Нині для України «зерновий пул» — не більше, ніж «чорна скринька» у літаку», — сказав генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа і додав: Ідея варта розгляду тільки в одному випадку. Це коли казахське зерно надходитиме до Росії, російське — до України, а з наших портів його відвантажуватимуть на експорт. У цьому випадку можна буде заощаджувати на логістиці».

Нині подібна співпраця, ясна річ, стала неактуальною. Ну а самим росіянам, цілком можливо, доведеться вирішувати проблему ембарго своєї продукції, яку їм можуть створити Сполучені Штати.

Утiм цікавою є точка зору російського експерта про потенціал українського експорту. «Прогнози, що Україна знизить відвантаження зерна, — даремні. Вони ведуться, і ніхто не звільняв для нас жодної ніші, — сказав Злочевський, додавши: Росія також продовжує продавати збіжжя на свої традиційні ринки. Із цим проблем немає».

Показовою є динаміка цін на зерно на світових біржах. Одразу після анексії Криму — тобто, позавчора — ціни почали зростати. Утiм після непрогнозовано м’якої для експертів реакції США на ці події вартість зерна почала падати. Нині ж експерти знову очікують зростання цін. «Перший аргумент — конфлікт в Україні далекий від розв’язання, — каже біржовий експерт Віктор Неустроєв. — По–друге, врожай зернових у США страждає від посухи. Підтримку ринку надає і погана якість збіжжя».