Росiйська бронетехнiка рухається через село на Бєлгородщинi в бiк українського кордону. (з сайта «Українська правда».)
«Важка військова техніка не перетинала з боку Росії кордон на сході України, безпосередньо біля кордону її поки немає. В прямій видимості техніки також не видно», — повідомив учора о 16.00 агенції «Укрінформ» помічник начальника Східного регіонального управління Держприкордонслужби України Мирон Сидор. Дожилися. Такі повідомлення цілком передвоєнного характеру стали реальністю. Уранці в соцмережах та в інтернет–виданнях з’явилися фото та відео масованих переміщень російських БТРів і танків у прикордонних з Україною регіонах. Так, мешканці Бєлгородської області РФ опублікували у «Твіттері» та «ВКонтактє» фотографії прибуття залізничних ешелонів iз бронетехнікою в село Весела Лопань (це за 30 км від межі з Харківщиною). З’явилися повідомлення і з Ростова, де містяни помітили самохідні артилерійські установки.
«Російська Федерація продовжує нарощувати військову присутність у Криму. Зокрема, відзначається активність військової авіації. Так само й на кордоні з Україною в напрямку Сумської та Чернігівської областей, і накопичення військ на кордоні з Білоруссю (місце перетину кордонів трьох країн. — Ред.), — заявив у середу директор департаменту інформаційної політики МЗС Євген Перебийніс. — Спостерігається продовження пересування збройних сил і Чорноморського флоту Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим, нарощування кількості військової бронетехніки в західній і північній частинах півострова».
Москва не забарилася з відповіддю і пояснила: це військові навчання, «під час яких імітуються дії противника». Згідно з повідомленням МО Росії, навчання проводять по всій довжині кордону з Україною — на полігонах у Ростовській, Бєлгородській, Тамбовській і Курській областях. «Основна мета проведених заходів — всебічна перевірка злагодженості підрозділів iз подальшим виконанням навчально–бойових завдань на незнайомій місцевості і невипробуваних полігонах», — ідеться в повідомленні. Навчання проводитимуть у два етапи. «У ході першого етапу, — сповіщає Міноборони Росії, — командири та особовий склад мотострілкових, артилерійських і танкових підрозділів отримають досвід при здійсненні маршів iз пунктів постійної дислокації комбінованим способом: своїм ходом, залізничним та авіаційним транспортом у призначені райони з подальшим розгортанням на незнайомій місцевості... Створюється складна, наближена до бойової тактична обстановка з імітацією дій умовного противника». Польові заняття, кажуть росіяни, триватимуть до кінця березня.
Секретар Ради нацбезпеки та оборони України Андрій Парубій вважає, що адекватною відповіддю на агресію Росії є введення миротворчих військ під егідою ООН. «Ми очікуємо реакції і відповіді ООН про наведення миру і стабільності в Криму. Сьогодні миротворча місія ООН, за нашим переконанням, є найкращою дією», — цитує Парубія агенція «Українські новини».
58% росіян — за війну з Україною
Брязкання зброєю, як не дивно, вітає більше половини громадян Росії. Так, 58% у тій чи іншій мірі підтримують введення російських військ на територію Криму і в інші регіони України. Про це свідчать дані опитування, проведеного російською недержавною дослідницькою організацією «Левада–Центр». 43% респондентів переконані, що «росіянам в Україні реально загрожують націоналісти і бандити і тільки російські війська можуть захистити їх від загрози насильства». 79% згодні з тим, що після проведення так званого референдуму в Криму Росії слід прийняти його до складу РФ.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
