Про мишей і людей

12.03.2014

Уже майже тиждень кілька сіл, що входять до Чонгарської сільради, опинилися фактично в прикордонній зоні. Найбільше потерпає село Чонгар, через яке проходить одна з двох автотрас, що поєднують півострів iз материковою Україною. З боку Криму під російським триколором стоять блок–пости так званої «Самооборони Криму», за спиною яких окопалися російські БТРи; з іншого, на відстані трохи менше десятка кілометрів — встановлений «у відповідь» український блок–пост. Дев’ять БТРів росіян спрямували жерла в бік села. З українського боку «барикад» теж кілька БТРів, на них майорить жовто–блакитний прапор, а на броні одного виставлено ікону. Щоб ніхто не сумнівався у твердості намірів росіян, неподалік Чонгара замінували поля і почали встановлювати прикордонні стовпи.

Усі 1400 мешканців Чонгара — за Україну. Люди повивішували над хатами державні прапори і через день ходять iз плакатами та «Ще не вмерла...» пікетувати росіян. Остання акція відбулася цими вихідними. Як передає «5–й канал», місцеві мешканці обурені не тільки присутністю чужинців, які перекрили дорогу, а й їхнім мілітарним нахабством — росіяни замінували поля біля свого блок–посту, тож чонгарці не можуть почати весняно–польові роботи. Днями близько сотні сільчан демонстративно вийшли на свої поля труїти мишей. Разом з отруєним зерном, яке вони насипали в нори, люди принесли й красномовні плакати: «Путін, забери своїх мишей». Утім обачні хлібороби не намагалися рушити в той бік, де встановлено червоно–бурі таблички з написом: «Заміновано». Люди бачили, як цю територію й справді мінували.

Голова Херсонської облдержадміністрації Юрій Одарченко обурений. «Це абсолютно чітка інтервенція, нахабний і зухвалий напад на суверенну державу Україна. І свій вплив вони намагаються поширити на ці території Херсонської області», — цитує «губернатора» «Укрінформ». Одарченко наголошує, що військові захопили об’єкти, що перебувають у приватній власності, зокрема поля та один готель.

За даними начальника Генічеського райвідділу міліції Ігоря Яроша, нині блокпост iз боку Криму охороняють приблизно 200 осіб з автоматами та кулеметами. Частина з них — російські військові, а частина — севастопольський «Беркут». Газета «Херсонські вісті» повідомила нещодавно, що сприяв у організації блокпостів і постачає туди харчі та іншу допомогу депутат ВР Криму, джанкойський бізнесмен Микола Юревич.

Автівки з «яскраво вираженими ознаками жовто–блакитності» через блокпост не пропускають. У неділю 20 машин Дніпропетровського автомайдану спробували проїхати на півострів. Чоловіки не мали з собою зброї та боєприпасів, а лише везли гуманітарну допомогу воякам заблокованих у Криму українських військових частин — харчі, термобілизну. Свою акцію вони назвали автопробігом за мир та проти сепаратизму. А позаяк автівки були рясно прикрашені жовто–блакитною символікою, на півострів їх не пропустили. Один з учасників автопробігу, вчитель із Запоріжжя Олег Мережко, спробував прорватися через кордон, у відповідь пролунали постріли з травматичної зброї. Як повідомила дніпропетровська журналістка Зоя Красовська, чоловіка поранено в область серця і він нині шпиталізований у лікарню Генічеська.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>