Хрест, який 2004 року освятив Папа Іван Павло II для особливої місії миру, через десять років було встановлено на майдані Незалежності в Києві. Тут люди тепер моляться за упокій душ Небесної сотні. (Рейтер.)
На жаль, сумна пісня «Пливе кача», яка стала своєрідним реквіємом героям Небесної сотні, продовжує лунати над Майданом. Цього тижня сумний мартиролог загиблих поповнили ще три імені. Як уже писала «УМ», 28 лютого зупинилося серце харків’янина Влада Зубенка. Хлопець отримав 20 лютого вогнепальне поранення, і лікарі більше тижня боролися за його життя. Влад працював на Південній залізниці, захоплювався спортивною версією гри «Що? Де? Коли?» та відтворенням середньовічних битв. Друзі розповідають, що на Майдан він прийшов без зброї, але в лицарських обладунках. Останній запис, який Влад залишив у соцмережі, був «Як тебе не любити, Києве мій». Поховали хлопця в Харкові — провести в останню путь героя вийшли тисячі харків’ян.
2 березня до Небесної сотні приєднався і 26–річний хмельничанин Артем Мазур. Хлопець отримав 18 лютого страшний удар по голові чи то від «Беркута», чи то від «тітушків» — осколки черепа лікарі діставали з мозку. В інтернеті з’явилося відео, зняте одразу після побоїща — на ньому видно десятки людей, які чи сидять на асфальті з розбитими головами, чи непорушно лежать долі. Серед них і Артем — біля нього схилився хтось із бійців внутрішніх військ і намагається привести до тями. Після операції Артем перебував у реанімації Київської міської клінічної лікарні і так і не вийшов із коми. «Ми разом були в наметі біля Стели. Тяжкі ночі, чорні дні. Він був з тих, кого годувала канапками. Завжди посміхався. Не можу пригадати його засмученим. Навіть коли було дуже важко», — згадує тернопільська письменниця Лілія Мусіхіна, яка була разом із Артемом у 15–й сотні.
Смерть чатує не лише від кулі — в суботу під час віча помер від серцевого нападу сотник 28–ї сотні самооборони Ігор Хоменко, родом із містечка Вишневого з–під Києва. Також стало відомо ім’я одного з тих, чиї обгорілі тіла були знайдені після пожежі в Будинку профспілок. За результатами аналізу ДНК вдалося з’ясувати, що загинув житель Самбірщини Володимир Топій. Загалом же неопізнаними після пожежі лишаються близько десяти тіл. Є свідчення, що бійці «Беркута», які підпалили Будинок профспілок, під час штурму зачинили приміщення, де були поранені, і не дали їм можливості врятуватися.
За офіційною інформацією МОЗ, число загиблих у сутичках, починаючи з 30 листопада, сягнуло 98 осіб. Улікарнях столиці досі перебуває 226 постраждалих. Ними продовжують опікуватися активісти Варти в лікарні. «Люди нас дуже підтримують. На 70% лікарні всім необхідним забезпечені, решту нам приносять, як тільки ми даємо оголошення через «Євромайдан СОС», чи ми докуповуємо. Більшість із тих, хто йде на поправку, вже чекають на лікування за кордоном. Усі роблять усе можливе, щоб хлопці жили», — повідомив «УМ» один iз координаторів Варти в лікарні Анатолій Велімовський.
Як повідомила прес–служба МВС України, 2 березня від вогнепального поранення, отриманого 19 лютого на Грушевського, помер 31–річний старший помічник начальника оперативного відділення штабу Окремої Слобожанської бригади внутрішніх військ МВС України, дислокованої в Харкові, тезка колишнього міністра, майор Віталій Захарченко. За даними МЗС, це уже 17–та жертва протистоянь iз боку силовиків.
На майдані Незалежності в понеділок на сходах перед каркасом сумнозвісної новорічної ялинки з’явився імпровізований пам’ятник героям Небесної сотні. Це п’ять гранітних плит, встановлених на автомобільних шинах, на яких вирізьблені імена загиблих, їхній вік та місто, звідки вони родом. Імена також розділені за датою смерті. Ініціатори встановлення пам’ятника припускають, що з часом він може бути перенесений в інше місце.
Також на вулиці Грушевського з’явилася меморіальна дошка Сергію Нігояну — першому активісту Євромайдану, вбитому під час протистоянь у центрі Києва. Як повідомляли раніше, на його честь було перейменовано площу у вірменському місті Спітак, яка, за іронією долі, раніше носила ім’я Віктора Януковича.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
