Кабінет Арсенія

Після демонтажу паркану біля Верховної Ради — перманентний мітинг. Люди з плакатами, люди в цивільному і в плямистих одностроях, люди з ідеями та без, романтики і просто приблуди заполонили весь простір перед парламентом. Журналістські посвідчення перевіряють лише безпосередньо в будівлі, а не на трьох блок–постах по периметру, як раніше. Принаймні так було вчора — в день, коли вирішувалась доля нового Кабміну.

Напередодні з його складом познайомили Майдан. Мітингова юрба щодо деяких персон висловила схвалення, а щодо деяких — скепсис та навіть обурення. Політики послухали vox populi, але не… почули. Після перемоги в них різко погіршився слух — мабуть, внаслідок пост­стресового синдрому. Саме з ним новий уряд на чолі з Арсенієм Яценюком, який сам себе називає «урядом смертників», тимчасово правитиме країною в умовах кризи до позачергових виборів Президента, що відбудуться в травні–червні.

Розмови на підвищених тонах

В. о. Президента Олександра Турчинова, який ввечері 26 лютого оголошував зі сцени Майдану кандидатури до складу майбутнього уряду, віче освистало. Але права рука Юлії Тимошенко — не та людина, котра багато рефлексує. Він бере голосом, а, точніше, майже криком — грізне гарчання в мікрофон добре вдається Турчинову тоді, коли поблизу не наступає «Беркут». «Банда втекла з країни, лишивши Україну без влади, Кабміну, облдержадміністрацій. Ми маємо будувати нову владу», — переконував він. Проти нової влади Майдан не заперечував, от тільки вкладав у це поняття дещо своє.

Думки в юрбі були різні, але загалом віче не підтримало, зокрема, кандидатуру Арсена Авакова на посаду глави МВС. У випадку з Аваковим роль «бога з машини» знов спробував зіграти сотник Самооборони Володимир Парасюк — той самий, чиї слова про наступ на владу 21 лютого змінили хід подій революції. «Я цього (призначення Авакова. — Авт.) як громадянин України не допущу. Мені совість не дозволить (…). Вони мають ще цілу ніч. Хай думають, хай вирішують. Є дуже багато достойних людей, які можуть очолити це міністерство. Тому якщо вони нас чують, то перед Небесною сотнею завтра міністр має бути інакший», — заявив молодий львів’янин Парасюк.

Проте цього разу його виступ не мав такого ефекту, як без малого тиждень тому. Все–таки нова влада розуміє, що в неї коктейлі Молотова не полетять. А відтак ухвалює рішення на власний розсуд. Навіть перед лицем Небесної сотні.

Останній, до речі, нашвидкоруч зробили щось на зразок меморіалу в кулуарах Ради. Інсталяція представляє собою доріжку з поставлених на підлогу невеличких портретів у тернових вінках. На них майже ніхто не звертає уваги, сотні ніг снують повз — депутати (і не лише) ділять портфелі.

Ось представлена як глава Антикорупційного бюро Тетяна Чорновол — відповідає на питання про «творчі плани»: «Про яку конкретику може йти мова, якщо я ще не знаю, хто чим займається?» — не без легкого роздратування говорить опозиційна журналістка, авторка резонансних розслідувань діянь режиму Януковича, жорстоко побита в грудні. «Будуть виклики — буду займатися. Якщо мені надійде скарга, що в якомусь міністерстві має місце корупція, — діятиму. Але ще міністри не призначені, то про які плани ми говоримо?» — каже Тетяна, керівник органу з дуже неясними повноваженнями. Вона — одна з тих представників громадськості, якими «Батьківщина» і «Свобода» розбавили коаліційний уряд, сформований відповідно до повернутої в дію Конституції–2004.

У першій половині дня 27 лютого планів не мав і Борис Тарасюк — тоді ще кандидат у віце–прем’єри з питань євроінтеграції. «Яка нова посада? Я не маю іншої посади, окрім мандата народного депутата, — прохолодно відповідає у він стосовно своїх перших кроків. — Я маю чітку програму, але не на цю посаду». На уточнююче питання журналістів, чи мітить він на інше крісло, розвертається та йде.

Не поспішає натомість Ольга Богомолець — вона пояснює свою відмову від портфеля гуманітарного віце–прем’єра: «Мені була надана неправильна інформація щодо складу Кабміну, і коли я дізналась про реальний склад уряду і про те, що там не всі люди відповідають трьом вимогам — чесність, гідність, професіоналізм, я повідомила всім, що я відмовляюся», — сказала героїня медслужби Майдану.

Вони ділили апельсин

«Реальний склад уряду» і справді багатьох вразив. Фракція Віталія Кличка «УДАР» відмовилася брати участь у його формуванні, хоча й дала голоси, зате «Свобода» таки прихопила пару–трійку вельми «жирних» портфелів, виставивши на посади своєї квоти відвертих непрофесіоналів.

Нових облич в уряді вистачає: міністри Шеремета, Нищук, Дещиця, Квіт, Булатов; журналістка Сюмар — у ролі заступника секретаря РНБО Парубія, журналісти Чорновол та Соболєв — антикорупційні та люстраційні «рефері». Далеко не в кожному з перерахованих випадків зрозумілі мотиви такого призначення, окрім того, що «людина хороша» і є активним учасником Майдану. Решта — стара, але не завж­ди добра гвардія, котра вже входила або до попередніх урядів, або до складу парламенту, або до структур виконавчої влади (Тарасюк, Тенюх, Гройсман, Денисова, Семерак, Продан, Аваков).

Була у списку імен і зовсім темна конячка — кандидат у міністри оборони Петро Михник, щодо якого всі співрозмовники «УМ» у Раді перепитували в один голос: «Ви маєте на увазі «Мохник»? Ні,йшлося саме про Михника — квоту «афганців», данину Самообороні Майдану. Пізніше, щоправда, Михника замінив 55–річний уродженець Стрия Ігор Тенюх — командувач Військово–морських сил часів президентства Ющенка, «помаранчевий» адмірал, із 2012 року — член ВО «Свобода». А от, власне, «свободівець» Андрій Мохник в уряді лишився — разом з однопартійцями Швайкою та Сичем він отримав портфель за квотою своєї партії.

Надто слабенька надія на те, що з інженера–будівельника Андрія Мохника постане професійний міністр екології (ну жила людина в Прип’яті — подумаєш!), а ідеолог «Свободи», екс–голова Івано–Франківської облради Олександр Сич «склеїть» гуманітарну політику Західної і Східної України на посаді віце–прем’єра. А пропонованого на МінАПК бізнесмена із фракції «Свободи» Мирного замінив його колега–нардеп Швайка — політик, радикальний націоналіст із Харкова, який має ще менше відношення до аграрної промисловості.

Багато хто називає новий уряд «тимошенківським», у який лише для прикриття та зміцнення коаліції залучили представників «Свободи» та громадського активу Майдану. Так, нового главу Мінпаливенерго Юрія Продана називають «рукою Юлі» в такій важливій галузі — власне, він працював в уряді Тимошенко 2007. —Поки керівники ділили портфелі, Рада вчора ще раз амністувала політв’язнів часів Януковича — за законом Олега Ляшка, який містив уточнений список тих, проти кого була порушена кримінальна справа, і в якому чомусь було відсутнє прізвище Юрія Луценка, а також призначили деякі місцеві вибори та — головне — оголосила про створення коаліції. В попередньому номері «УМ» ми прогнозували коаліцію у складі 240 народних депутатів, але парламентарії згуртувались і перевершили наші сподівання — нова владна більшість під назвою «Європейський ви­бір» зібрала 250 народних обранців.

До її складу ввійшли фракції «Батьківщина», «УДАР», «Свобода» і дві новостворені депутатські групи — «Економічний розвиток» (під егідою Анатолія Кінаха) та «Суверенна європейська Україна» (дітище позафракційних нардепів, Єремєєва, Литвина і т.д.).

Останні правки в кадровий склад уряду вносилися «на коліні» — напередодні на Майдані взагалі не називали претендентів на Мінінфраструктури й Міноборони, а очільника МінАПК переграли без пояснень. Транспортом керувати зрештою поставили нардепа від «Батьківщини», екс–члена «Фронту змін», земляка Арсенія Яценюка по Чернівцях Максима Бурбака, 38–річного голову ГО «Міжрегіональна аграрна спілка», який раніше очолював ТОВ «Буковина автоальянс».

Зрештою за склад нового уряду було віддано аж 331 голос. Арсеній Яценюк, за якого особисто віддали аж 371 голос, узяв нову висоту — після міністра економіки Криму, в.о. глави Нацбанку, міністра закордонних справ, Голови Верховної Ради й лідера найбільшої опозиційної фракції.

«Це буде уряд політичних смертників. Ласкаво просимо до пекла», — так Яценюк визначає умови роботи свого Кабміну в час гострої економічної й політичної кризи. За його словами, «ключовим завданням нового українського уряду є європейська інтеграція, безвізовий режим для українських громадян і угода з Європейським Союзом, угода про політичну і економічну асоціацію, угода про повноцінну зону вільної торгівлі». «Ми повинні побудувати новий стиль відносин із Росією. Ті відносини, коли Україна, яка рухається до ЄС, яка є європейською державою, є справжнім партнером, добрим сусідом і тією Україною, яка бажає добра Росії», — також сказав новий Прем’єр. Щоправда, всупереч вимогам нової–старої Конституції, програму свого уряду пан Арсеній так і не представив. В «інавгураційній промові» натомість Яценюк заявив, що складає мандат народного депутата й не має наміру балотуватися в президенти.