Іспит для ректора

27.02.2014
Коло революції замкнулося. Ті, з кого все почалося, знову нагадали про себе. Поки у Верховній Раді «чистять» вищі ешелони, студенти взяли на себе сміливість провести люстрацію в рядах керівництва українських вишів.

«Корупції — НІ», «Знання — не товар, унiверситет — не базар» — такими плакатами ряснів у понеділок, 24 лютого, кількатисячний мітинг студентів Київського Національного медичного університету ім. Богомольця. Майбутні медики чи не вперше наважилися масово висловити свій протест. З 21 листопада ректор Вiталiй Москаленко забороняв їм виходити на акцiї протесту.

«Це все вже дістало. Нескінченні хабарі. На кожній кафедрі — свої розцінки за двійки, за пропуски. Нас відправляють на відпрацювання, а викладачі замість приймати їх — просто збирають по 10 доларів. Ця система глобалізована, всі між собою скоординовані: викладача «кришує» завідувач кафедри, завідувача — хтось у ректораті, далі — ректор. За це вони віддають йому якусь «десятину», — розповіла «УМ» студентка 3–го курсу Оксана.

«Я з самого початку навчання в університеті не могла зрозуміти, яким чином можна вивчити всі тонкощі медицини, навчаючись за болонською системою! Зараз ми є фактично заочниками! А хіба медицина може бути заочною?! Ми повинні самостійно вдома вивчити матеріал і на занятті викладач нас лише опитує і оцінює? Напевно, керівництво нашого ВНЗ забуло, що в медицині потрібно, щоб викладач–наставник все пояснив і розповів, бо від того, наскільки теперішні студенти засвоять теорію і навички, безпоседньо залежить здоров’я всієї нації», — написала на своїй сторінці «Вконтакті» студентка старших курсів Надія.

За словами студентів, увесь цей час вони почувалися загнаними в глухий кут. Вони не мали змоги звернутися ні до викладачів, які трималися за своє місце, ні до студентських організацій. Студпарламент перетворився на васала ректорату. Замість допомагати колегам, «ректорська гвардія» (зокрема, «довічна» очільниця студпарламенту Юлія Паскевич, протеже колишнього міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової) на всіх телеканалах давала позитивні інтерв’ю і славила керівництво.

Кілометровою колоною студенти в понеділок прийшли до стін Міністерства охорони здоров’я. Викликали на аудієнцію першого заступника міністра Олександра Качура. І, попри спроби останнього ретируватися, домоглися підписання наказу «Про проведення комплексної комісійної перевірки діяльності НМУ». Своїм підписом пан Кулик фактично відсторонив від посади ректора Віталія Москаленка і призначив в. о. професора Катерину Амосову, завідувачку кафедри внутрішньої медицини №2. Вона погодилася зайняти посаду лише на кілька днів. Як з’ясувалося, панi Амосова повинна була просто потягнути час. Справжній обранець студентства Віктор Досенко не міг бути призначеним в.о. ректора через юридичний нюанс. До вчора в університеті він займав сумісну посаду професора кафедри патофізіології, основна його посада була в Інституті фізіології — це стало юридичною перешкодою. Щоб подолати її, 25 лютого пан Досенко звільнився з Інституту фізіології, і з 26 лютого почав повноцінно працювати в НМУ ім. О. Богомольця. Учора (26 лютого) Олександр Качур уже мав підписати наказ про його призначення в.о. ректора НМУ.

Із 25 лютого в університеті працює комісія, яка перевірить діяльність керівних осіб вишу за останні 5 років. Відтепер студенти будуть брати активну участь у керівництві ВНЗ. Вони вимагають включити представників студентського активу до незалежної наглядової ради та надалі отримати можливість обирати ректора не лише рішенням вченої ради, а й студентським голосуванням.

А ТИМ ЧАСОМ...

Подібна ситуація склалася і в Ужгородському національному університеті. Там студенти та викладачі також висловили недовіру ректорові Федору Ващуку і попросили його iз займаної посади. Він тимчасово склав повноваження, віддавши свою посаду на розсуд вченої ради УжНУ, але зазначив, що йому погрожували, дзвонили серед ночі й навіть підкинули світлошумову гранату.

Більш лояльними до свого керівника були студенти Киїського національного університету будівництва і архітектури. У понеділок студенти зустрілися з ректором Петром Куліковим, і хоча його відставки не вимагали, проте висунули низку вимог. Серед них: домогтися збільшення державного замовлення, створити спеціальний фонд студентської контрактної підготовки, відремонтувати навчальні корпуси і гуртожитки, відновити спортивно–оздоровчу базу в Кончi–Заспі, налагодити систему учбових програм та програм з підвищення кваліфікації за кордоном та видавати дипломи міжнародного зразка. Учора страйкували i студенти Рiвненського унiверситету водного господарства, вимагаючи звiльнити ректора–«регiонала» Миколу Сороку.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>