Вижити після війни

26.02.2014
Вижити після війни

20 лютого. Важкопораненого чоловіка переносять із будівлі КМДА до карети «швидкої». (Юрія САПОЖНІКОВА.)

За даними Міністерства охорони здоров’я, на вчорашній ранок у лікарнях перебувало 489 активістів. Більшість із них — із вогнепальними пораненнями. Хоча ця цифра далеко не остаточна. «За ці дні через нашу лікарню пройшло близько 120 людей, — розповів «УМ» один iз координаторів громадської варти в Лікарні швидкої допомоги Анатолій Велимовський. — У перші дні, коли було особливо важко, ми легкопоранених одразу відправляли до киян, які погоджувалися прийняти, — таких під лікарнею вишиковувалися черги. Зараз ситуація нормальна. На ранок 24 лютого тут лишався 31 хворий». Проте, за словами пана Велимовського, пішла нова хвиля поранених iз Майдану. «З’ясувалося, що там у наметах, у польових госпіталях були люди, які з різних причин боялися звернутися до лiкарень. За два останні дні до нас надійшло зо два десятки людей iз гнійними ранами, які потребують антибіотиків та лікарського догляду», — каже вiн.

Рівень самоорганізації і взаємодопомоги киян вражає. У час, коли перекрили метро і Київ зупинився в десятибальних проб­ках, доправку ліків узяли на себе велосипедисти. До лікарень люди несли, що могли — за словами лікарів, за кілька днів медична галузь столиці була забезпечена ліками не лише для потреб постраждалих, а й загалом на місяць наперед. «Я ніколи не забуду одну бабусю, яка принесла бульйон iз домашньої курочки, постіль, ліки і свою пенсію, яку хотіла покласти до скриньки — ми ледве вмовили її лишити собі половину», — згадує волонтер 12–ї лікарні Наталя Русіна. До речі, завдяки допомозі небайдужих, лише ця лікарня за кілька днів поповнилася апаратом штучної вентиляції легень за 88 тисяч гривень і трьома апаратами Єлізарова.

Постійно поповнюються і скриньки для пожертв на реабілітацію постраждалих. Лише в Лікарні швидкої допомоги за два дні було зібрано близько 300 тисяч гривень — частину з них було потрачено на ліки, частину — на матеріальну допомогу тим, хто виписувався, а більшість — передано на Майдан, до Медичного центру Ольги Богомолець.

У мережі розміщується інформація і про важкопоранених, які досі перебувають на межі життя і смерті. Крім коштів на лікування, медики та волонтери просять про молитву за здоров’я поранених. «У нас у дуже важкому стані лежить В’ячеслав Лубенко, 23–річний хлопець із Харкова. Переніс уже другу операцію, стан міняється по три рази на день, але надія лишається. Ще двоє важких — Зубенко Сергій і Олег Кудловський. Зараз ними опікуються помічники народних депутатів, був у нас і керівник медичної служби Майдану Олег Мусій. Але в лікарні життєво необхідний апарат МРТ. Дуже сподіваємося, що знайдуться небайдужі, які допоможуть iз цим», — висловила прохання волонтер 4–ї лікарні Наталя Вінничук. Частина бійців, які отримали поранення під час сутичок у центрі столиці, нині проходить лікування за кордоном. Найбільше хворих — близько сорока — вже прийняли медичні центри Польщі. Свій літак для транспортування запропонував навіть міністр закордонних справ країни Радослав Сікорські. У четвер 25—30 поранених готується прийняти Чехія. Також підтримку українцям висловили медики Литви, США, Угорщини. Загалом на лікування за кордон відбуло вже більше 60 бійців.

А ТИМ ЧАСОМ...

Медики б’ють на сполох: після психологічного напруження останніх днів і болю втрат, починається зворотна реакція — бійці впадають у важку депресію або намагаються повернутися на поле бою. Дехто продовжує ходити з кульовими пораненнями, задавненими ранами, загостренням хвороб. «До нас прийшов один боєць, у якого важка пневмонія. Йому кажуть, що потрібно негайно лягати й лікуватися, а він відповідає: «Напишіть, що там треба, мені на Майдані будуть колоти». Повернувся — і пішов, і його ніхто не міг спинити», — розповіла Наталя Русіна.

Лікар–психоаналітик Віктор Бабій звернувся до Ольги Богомолець та Андрія Парубія з проханням негайно організувати психологічну допомогу бійцям, які були на барикадах. «Усе частіше ми стикаємося з проявами реактивних психозів. Небезпека в тому, що люди, які пройшли війну, втрачають орієнтацію, вони стають агресивними, їх важко умовити на лікування, вони знову рвуться в бій. Їм терміново потрібно проводити психологічну реабілітацію, інакше ми можемо втратити їх. У хлопців уже було кілька випадків, близьких до суїциду. А це все дуже хороші люди», — пояснює він.

Наразі пункти безплатної психологічної допомоги працюють в Українському домі, на Прорізній, у будинку Держкомтелерадіо, та в «Макдональдзі» на Софіївській.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>